Why Socialists Should Support the Syrian Revolution v2.0
Почему социалисты должны поддержать Сирийскую революцию v2.0
Чому соціалісти мають підтримати Сирійську революцію v2.0
Or about idealistic bookish pseudo-knowledge and a caricature of Marxism
By Communist Tendency, 17 March 2025, rcitrussia.org
What Was the Syrian Revolution?
As we have already explained in previous articles, the Syrian Revolution was a political revolution and remaines unfinished:
“Political revolution is such a revolution, such an uprising of the masses that aims at destroying the reactionary political regime and state system and replacing it with more democratic forms. The common goal of the entire Syrian opposition was a political revolution, even if they do not use such a definition in their speeches and statements. The classics of Marxism, such as Leon Trotsky, believed that any social revolution begins with a political revolution. The expectation of social revolution “here and now” is nothing more than idealistic children's romantic dreams of a “bright future” that is given to us from heaven. With the grave crisis of revolutionary communist leadership throughout the world, the masses are forced to go through a series of national and democratic revolutions.” [1]
Idealistic dogmatists and pedants claim that the uprising of the masses in Syria is not a revolution, because the uprising was not led by a “truly pure communist party,” but by reactionary Islamist groups. Indeed, reactionary petty-bourgeois Islamists were at the helm of the mass struggle, and the “Syrian Communist Party” was in coalition with the Assadist Baath (National Progressive Front). [2]
However, such an “argument” is idealistic dogmatism. Karl Marx and Friedrich Engels stated in the Communist Manifesto that "The history of all hitherto existing societies has been the history of class struggles." In contrast to the fathers of communism, the pedants revise Marxism, because in their opinion, "The history of all hitherto existing societies has been the history of the struggle of parties." In addition, the pedants thus deprive the masses and entire classes of subjectivity, because if it is the parties that move the historical process forward, then why do they need the support of the masses of the working class and the toiling population at all? This is more like the populism of the 19th century and Blanquism than Marxism. We are also be told that the masses did not participate in the December uprising of 2024, while it was organized and implemented exclusively by religious sectarians. This simply contradicts objective reality and facts. It is enough to answer a few questions to understand whether the Syrian masses took part in the uprising: who and why occupied the SAA engineering battalion facility on the outskirts of Er-Rastan and seized military equipment and ammunition even before HTS and its allies approached Homs? Why did the population of the southern provinces, consisting mainly of Druze, support HTS's offensive on Damascus, and the armed groups of the provinces of as-Suwayda and Daraa joined the offensive on Damascus in a united opposition front? Why in all the major cities that came under the control of HTS and the opposition, the bulk of the population greeted the advancing soldiers with greetings and celebrations?
What did the Syrian revolution lead to?
The December uprising predictably led to the rapid fall of the Assad regime and the rise to power of HTS and its leader al-Julani. Thus, a petty-bourgeois Islamist organization became a bourgeois government.
Should the socialists support this government and declare that the revolution has achieved its goals? We answered this question almost immediately after Bashar al-Assad cowardly fled to his sponsors and patrons in Moscow. The statement that RCIT signed together with two major internationals based in South America states the following:
"The key task for the masses now is to defend, to deepen and to expand the Syrian revolutionary process. It must be defended against counterrevolutionary attacks by remnants of the Assad regime. All reactionary attempts to stoke sectarianism and to discriminate ethnic and religious minorities must be repelled by popular mobilization. Likewise, the newly conquered democratic liberties must be defended against authoritarian measures of the new regime. In order to withstand al-Julani’s attempts to hijack the revolution, the masses have to build their own independent organisations, taking up the experience of the coordination committees from the beginning of the 2011 revolution, in workplaces, neighbourhoods and villages, armed militias which are subordinated to such councils, as well as trade unions, student associations, women's organizations, etc. As revolutionary socialists, we advocate the formation of a workers and popular government which should nationalize the key sectors of the economy under workers control and open the road to a socialist Syria.
Along this path we must support the Syrian people's struggle for emergency measures driven by popular mobilization. Among these measures is the demand for trial and punishment of the torturers, the creation of conditions for the return of millions of refugees, full right to protest and to organize politically and socially, free and democratic elections, guaranteeing full equality for women in all spheres of society, recognizing the rights of ethnic and national minorities – such as the Kurdish people – to autonomy or even a separate state, if they so demand, and respecting the rights of all religious communities in the country. Urgent measures should include the nationalization without compensation of all the assets of the Assad oligarchy, the cancellation of debts to Iran and Russia – the powers which are mainly responsible for the devastation of the country – the expropriation without compensation of companies related to these countries, the suspension of payment of public debt in order to use these resources to meet the immediate needs of the Syrian people.
A truly free Syria must be independent and expel all foreign powers. This means it has to close all imperialist military bases (those of Russia as well as of the U.S.). Likewise, it should kick out the Turkish military which only serves Erdoğan’s goals to oppress the Kurdish people and to subjugate Syria. It is of particular importance to liberate all occupied territories of Golan and to drive the Israeli forces out.” [3]
We also warned about this elsewhere: “In a first statement, published a few hours after the downfall of Assad on 8 December, we pointed out that “the Glorious Syrian Revolution has won but it is only a first step!” We have said so because meeting the desire of the masses for freedom and equality requires much more than the defeat of the old regime. It demands the creation of a new state which serves the labouring masses and which is controlled by them. We therefore warned: “Brothers and sisters, do not trust any leader – neither Jolani nor anyone else! Trust only yourselves, your arms, your power!” And, indeed, the last few days have shown that the new leading group around Abu Mohammad al-Julani (Ahmed al-Sharaa) has no intention to build such a state but rather wants to pacify the revolutionary process. Effectively, Julani seeks for the bourgeois institutionalisation of the Syrian Revolution. This has been demonstrated by a number of statements and decisions by the new government which aim for:
* Demobilisation and disarming of the masses
* Creation of a state apparatus which includes sectors of the rebels, but which also takes over large sectors of the old, Assadist bureaucracy and repression apparatus
* Creation of some kind of bourgeois-parliamentarian institutions
* Creation of a free market economy
* Acceptance by imperialist as well as by regional powers
* Focus on internal stability instead of expanding the revolution and confronting Israel" [4]
From the very beginning we have advocated the expansion and deepening of the political Syrian revolution into a social revolution, the expulsion of all foreign powers from Syria, the overthrow of al-Julani and a people's war against imperialism, oppression and sectarianism. This is the essence of critical support – supporting the progressive demands of the masses, supporting the struggling masses against dictators and oppressors, opposing the reactionary leadership of the struggle. While our opponents understand either exclusive support for this or that phenomenon, or exclusive non-support.
It is therefore quite obvious that as long as history takes the form of a struggle between different parties for them, they will also expect a socialist revolution in its "pure" form, until a communist party is formed and enters into armed struggle. True, whoever expects a "pure" socialist revolution, as Lenin pointed out, will never live to see it. Another important event that cannot be ignored is that a month after HTS came to power, ethnic cleansing by Islamists against the "infidels" began in the Alawite coastal provinces of Western Syria.
It is unlikely that these crimes against the Alawite civilian population were carefully planned in advance by the central government in Damascus. Most likely, the massacre began with an attempt to raise an uprising by forces loyal to the previous regime - the Assad regime. This is indicated, for example, by such sources as Al Jazeera [5], which is also the mouthpiece of the "New Syrian Government" in the region, as well as, for example, the mouthpiece of the Kremlin propaganda "Rybar" [6]. It is extremely difficult to accuse these media outlets of any kind of conspiracy, since they are "on different sides of the barricades." And since such hostile resources point to approximately the same reasons for the events that unfolded, we are inclined to accept this as the truth. Subsequently, after the suppression of the Assadist-Alawite uprising, local Islamist forces and groups (let us recall that HTS was not the only group based in Idlib before the fall of Assad, and this organization itself is not monolithic, but rather a coalition of many others) groups) unleashed their anger and hatred on the civilian population of the region. Considering also the weakness of the central government in Damascus, it is unlikely that direct orders for religious purges were given from there. Rather, Damascus let the most radical Islamist groups slip out of control. In any case, the new regime must also bear responsibility for these events, since at the very least it passively tolerated and approved of the massacre of Alawite civilians.
As we have stated before, socialists have a duty to oppose sectarian crimes against civilians on any grounds, be they religious or ethnic. Socialists must advocate the self-organization of the masses into militias and Soviets for the purpose of self-defence against terrorist and genocidal acts, as well as for the purpose of overthrowing the current regime and replacing it with a working-class government in alliance with the peasantry.
However, this does not mean that the Syrian revolution should not have been supported from the start. To think so is to ignore the aspirations and actions of the impoverished Syrian masses. It was the Syrian masses that were the driving force behind Assad's overthrow; to ignore this means, once again, to deprive them of the subjectivity and historical role of the working class as a class, and not as a closed organization of Blanquists.
This confusion gives rise to all sorts of perversions of Marxism: seeing that only the bourgeois government is currently waging a war of liberation, some call for support for the bourgeois leadership, while others, on the contrary, refuse to support the national liberation uprising at all. Due to their failure to understand this ABC of Marxism, our opponents end up being representatives of one or the other perversion.
Having failed to understand our position of critical support, having failed to see the rebellious masses behind the sectarian groups, our opponents, "sarcastically" remarking about the "achievements" of the new, "progressive" government in the Alawite regions, thus beat themselves.
What to do now?
As we have stated before, the deepening and expansion of the Syrian revolution depends both on the mobilization of the self-organization of the Syrian masses and on the actions of the working class of the entire region:
"The fate of the Syrian Revolution is closely linked to the liberation struggles across the Middle East and to the emergence of a revolutionary political alternative in Syria. It is therefore indispensable that the Syrian Revolution links with the Palestinian liberation struggle and declares its unambiguous support for the heroic resistance against Zionist occupation. Likewise, it needs to reach out to the oppressed masses in Egypt, Jordan, Iran, Türkiye and the whole region and support their desire for freedom, justice and dignity. Down with all Pharaohs, Kings and Sultans! Smash the Zionist state, the aircraft carrier of imperialism in the region! For a free, secular, and democratic Palestine from the River to the Sea.
The task of the most advanced forces of the Syrian workers and oppressed is the formation of a new revolutionary socialist political alternative which aims at driving forward the struggle to defend, deepen and expand the revolutionary process and supports the independent organisation of the masses. Such a new political leadership must be built in opposition to the new regime and fight for workers’ power in a socialist Syria as part of a socialist federation of the Middle East." [7]
P.S.: Instead of self-criticism
In our previous article on the Syrian revolution, we wrote the following:
"In this case, we see the following scenario: opposition Syrian groups unite into a single interim government, which will have representatives from all forces that are important in the anti-government struggle. And this, in turn, means that they will have to negotiate among themselves, negotiate and once again negotiate, while relying on the opinion of the masses, being directly dependent on it. So, in a nutshell, the victorious opposition will have no other option but to form a democratic government with the support of the Syrian masses. (…)
Another possibility is that Jolani will form a government and try to consolidate power. It is unlikely that it will be an “Islamic caliphate” - at least not in the first period. It is more likely to be a coalition government that will provide some democratic freedoms, but a very unstable situation will remain. ISIS will try to cause trouble, Turkey will try to regain and/or increase its influence, the remaining Assadist elements will certainly not sit on the sidelines either.” [8]
Of course, we did not foresee that various smaller Islamist groups could break away from al-Jolani’s regime at such an early date and cause a real massacre in the Alawite governorates. Another of our insufficient foresights was that the Syrian masses became demoralized and disappointed with the results of Assad's overthrow. As we have already said, the masses did not and do not consider HTS to be the successors of the ideological and the practices of the 2011 Syrian Revolution and the secular traditions of the FSA:
"The ECHO Research Centre at Laurentian University conducted an opinion poll on 4,858 residents in several areas of Syria between 10 July 2017 and 28 July 2017. According to the poll's results, 77% of those surveyed disagreed with the Salafist ideology that Tahrir al-Sham and other Salafist groups promote in Idlib, 73% rejected HTS-affiliated local councils in Idlib, 66% thought that HTS is part of al-Qaeda in Syria, and 63% claimed that the dominance of HTS in Idlib could lead to a "second Tora Bora". Of those who participated in the poll, nearly all of them (close to 100%) considered HTS to be contrary to the goals of the Syrian opposition, although they were split in its extent. 51% of them considered HTS to be contrary to the opposition since its inception, 42% considered HTS to be previously consistent with the opposition, but is no longer so, and 7% considered HTS to be a counter-revolutionary organization." [9]
However, our analysis was basically correct: the "New Syrian Government" is forced to consolidate with the SNA government, with the SDF, with the groups of the "Southern Operations Room", is forced to build a bourgeois regime and negotiate with "foreign partners". On the other hand, the massacre of "infidels" does not occur either in the Druze governorates, or in the Kurdish regions, or anywhere else except in the Alawite territories.
For the overthrow of the al-Julani regime!
For deepening the revolution by organizing the masses into people's councils and militias!
For a revolutionary Constituent Assembly!
For a workers' and peasants' government based on people's councils!
For a free socialist Syria! A Syria that respects the national and religious rights of all people!
For the expulsion of all foreign troops from Syria!
For solidarity with the Palestinian people and their struggle for freedom!
Long live the Arab Revolution!
Unity – Struggle – Victory!
Notes:
[2] https://en.m.wikipedia.org/wiki/Syrian_Communist_Party_(Unified)
[3] https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/joint-statement-on-syrian-revolution/
[5] https://t.me/jazira_news/72777, https://t.me/jazira_news/72833
[6] https://t.me/rybar/68577?single, https://t.me/rybar/68620
[7] https://www.thecommunists.net/worldwide/africa-and-middle-east/joint-statement-on-syrian-revolution/
[9] https://en.wikipedia.org/wiki/Tahrir_al-Sham
Почему социалисты должны поддержать Сирийскую революцию v2.0
Или об «идеалистическом начётничестве» и карикатуре на марксизм
Коммунистическая Тенденция, 17.03.2025, rcitrussia.org
Чем была Сирийская революция?
Как мы уже объясняли в предыдущих статьях, Сирийская революция носила характер политической революции и осталась неоконченной:
«Политическая революция — это такая революция, такое восстание народных масс которое нацелено на уничтожение реакционного политического режима и государственного строя с заменой его на более демократические формы.
Общей целью всей сирийской оппозиции была именно политическая революция, даже если такого определения в своих речах и заявлениях они не используют.
Классиками марксизма, например, Львом Троцким, считалось, что любая социальная революция начинается с революции политической Ожидание же социальной революции “здесь и сейчас” является не более, чем идеалистическими детскими романтическими мечтами о “светлом будущем”, которое даруется нам с небес. При тяжелейшем кризисе революционного коммунистического руководства во всём мире, массы вынуждены проходить через череду национальных и демократических революций». [1]
Идеалистические же начётники и догматики утверждают, что восстание масс в Сирии не является революцией, потому что восстанием руководила не «истинно чистая коммунистическая партия», а реакционные исламистские группировки. Действительно, в руководстве борьбы масс находились реакционные мелкобуржуазные исламисты, а «Сирийская Коммунистическая Партия» и вовсе состояла в коалиции с асадистской БААС (Национальный прогрессивный фронт). [2]
Однако такой «аргумент» — это идеалистическое начётничество. Карл Маркс и Фридрих Энгельс в Манифесте Коммунистической Партии утверждали, что «История всех до сих пор существовавших обществ была историей борьбы классов». В противовес отцам коммунизма начётники производят ревизию марксизма ведь по их мнению, «История всех до сих пор существовавших обществ была историей борьбы партий». Кроме этого, начётники таким образом лишают субъектности народные массы и целые классы ведь если именно партии двигают исторический процесс вперёд, то зачем им тогда вообще нужна поддержка масс рабочего класса и трудящегося населения? Это больше похоже на народничество 19 века и на бланкизм, а не на марксизм.
Также нам могут заявить, что массы не участвовали в декабрьском восстании 2024 года, в то время как оно было организовано и воплощено в жизнь исключительно религиозными сектантами. Это попросту противоречит объективной реальности и фактам. Достаточно ответить на несколько вопросов, чтобы разобраться в том, принимали ли сирийские массы участие в восстании: кто и почему занял объект инженерного батальона САА на окраине Эр-Растана и захватил военную технику и боеприпасы ещё до подхода к Хомсу ХТШ и их союзников? Почему население южных провинций, состоящее в основном из друзов, поддержало наступление ХТШ на Дамаск, а вооружённые группировки провинций эс-Сувейда и Деръа присоединились к наступлению на Дамаск в едином фронте оппозиции? Почему во всех крупных городах, переходящих под контроль ХТШ и оппозиции, основные массы населения встречали наступавших солдат с приветствиями и торжествами?
К чему привела Сирийская революция?
Декабрьское восстание ожидаемо привело к быстрому падению режима Асада и приходу к власти ХТШ и её лидера аль-Джулани. Так мелкобуржуазная исламистская организация стала буржуазным правительством.
Должны ли социалисты поддержать это правительство и заявить о том, что революция достигла своих целей? На этот вопрос мы дали ответ практически сразу после того, как Башар Асад трусливо бежал к своим спонсорам и покровителям в Москву. В заявлении, которое RCIT подписала совместно с двумя крупными интернационалами, базирующимся в Южной Америке, говорится следующее:
«Ключевой задачей масс сейчас является защита, углубление и расширение сирийского революционного процесса. Его необходимо защитить от контрреволюционных атак со стороны остатков режима Асада. Все реакционные попытки разжечь сектантство и дискриминировать этнические и религиозные меньшинства должны быть отражены путем народной мобилизации. Точно так же недавно завоеванные демократические свободы должны быть защищены от авторитарных мер нового режима. Чтобы противостоять попыткам аль-Джулани захватить революцию, массы должны создавать свои собственные независимые организации, перенимая опыт координационных комитетов начала революции 2011 года на рабочих местах, в районах и деревнях, создавать вооруженные ополчения, которые подчинены таким комитетам, а также профсоюзам, студенческим объединениям, женским организациям и т.п. Как революционные социалисты, мы выступаем за формирование рабочего и народного правительства, которое должно национализировать ключевые секторы экономики, находящиеся под контролем рабочих, и открыть дорогу к социалистической Сирии.
На этом пути мы должны поддержать борьбу сирийского народа за принятие чрезвычайных мер, вызванную народной мобилизацией. Среди этих мер — требование суда и наказания мучителей, создание условий для возвращения миллионов беженцев, полного права на протест и организацию политических и социальных, свободных и демократических выборов, гарантирующих полное равенство женщин во всех сферах общества, признавая права этнических и национальных меньшинств – таких как курдский народ – на автономию или даже отдельное государство, если они того потребуют, и уважая права всех религиозных общин в стране. Срочные меры должны включать национализацию без компенсации всех активов олигархии Асада, списание долгов Ирану и России – державам, которые несут основную ответственность за опустошение страны, экспроприацию без компенсации компаний, связанных с этими странами, приостановку выплаты государственного долга с целью использования этих ресурсов для удовлетворения насущных потребностей сирийского народа.
По-настоящему свободная Сирия должна быть независимой и изгнать все иностранные державы. Это означает, что она должна закрыть все империалистические военные базы (как российские, так и американские). Аналогичным образом, она должна выгнать турецкую армию, которая служит только целям Эрдогана по угнетению курдского народа и подчинению Сирии. Особое значение имеет освобождение всех оккупированных территорий Голан и изгнание израильских войск». [3]
Также мы предупреждали об этом в другом месте:
«В первом заявлении, опубликованном через несколько часов после падения Асада 8 декабря, мы отметили, что «Славная сирийская революция победила, но это только первый шаг!». Мы сказали это потому, что удовлетворение стремления масс к свободе и равенству требует гораздо большего, чем поражение старого режима. Оно требует создания нового государства, которое будет служить рабочим массам и контролироваться ими. Именно поэтому мы предупреждаем: «Братья и сестры, не доверяйте никакому лидеру, ни Джолани, ни кому-либо еще. Верьте только в себя, в свое оружие, в свою силу! И, собственно, последние несколько дней показали, что новая руководящая группировка вокруг Абу Мохаммада Аль-Джулани (Ахмед Аш-Шараа) не намерена строить такое государство, а скорее желает усмирить революционный процесс.
По сути, Джулани стремится к буржуазной институционализации сирийской революции. Об этом свидетельствует ряд заявлений и решений нового правительства, направленных на:
* Демобилизацию и разоружение масс
* Создание государственного аппарата, включающего в себя секторы повстанцев, но также предполагающего крупные секторы бывшей асадистской бюрократии и репрессивного аппарата
* Создание своего рода буржуазно-парламентских учреждений
* Создание свободной рыночной экономики
* Принятие революции империалистами и региональными державами
* Сосредоточение на внутренней стабильности вместо расширения революции и противостояния Израилю». [4]
С самого начала мы выступали за расширение и углубление политической сирийской революции до социальной революции, за изгнание всех иностранных держав из Сирии, за низвержение аль-Джулани и за народную войну против империализма, угнетения и сектантства. В этом и заключается суть критической поддержки — поддерживая прогрессивные требования масс, поддерживая борющиеся массы против диктаторов и угнетателей, выступать против реакционного руководства борьбы. В то время как наши оппоненты понимают либо исключительную поддержку того или иного явления, либо исключительную не поддержку.
Совершенно очевидно, таким образом, что пока история принимает для них вид борьбы разных партий, то и социалистическую революцию они будут ждать в «чистом» виде, пока не образуется коммунистическая партия и не вступит в вооружённую борьбу. Правда, кто ждет «чистой» социалистической революции, как указывал Ленин, тот никогда ее не дождется.
Другим важным событием, которое невозможно не рассмотреть, является то, что спустя месяц после прихода к власти ХТШ в алавитских прибрежных провинциях на Западе Сирии начались этнические чистки со стороны исламистов в сторону «неверных».
Маловероятно, что данные преступления против алавитского гражданского населения были заранее и тщательно спланированы центральной властью в Дамаске. Скорее всего, резня началась с попытки поднять восстание силами, лояльными прежнему режиму — режиму Асада. На это указывают, например, такие источники как Аль-Джазира [5], которая является в том числе рупором «Нового сирийского правительства» в регионе, а также, например, рупор Кремлёвской пропаганды «Рыбарь» [6]. Данные СМИ крайне сложно обвинить в каком-то сговоре, постольку поскольку они находятся «по разные стороны баррикад». А раз уж столь враждебно настроенные друг к другу ресурсы указывают примерно на одни и те же причины развернувшихся событий, мы склонны принимать это за правду.
В дальнейшем, после подавления асадистско-алавитского восстания, местные исламистские силы и группировки (напомним, что ХТШ была не единственной группировкой, базирующейся в Идлибе до падения Асада, а также сама эта организация является не монолитной, а, скорее, коалицией многих других группировок) обрушили свой гнев и ненависть на гражданское население региона.Учитывая также и слабость центрального правительства в Дамаске, вряд ли оттуда были отданы прямые приказы на совершение религиозных чисток. Скорее, Дамаск упустил из-под контроля наиболее радикальные исламистские группировки. В любом случае, новый режим также должен понести ответственность за данные события ведь, по крайней мере, он пассивно допускал и одобрял резню гражданских алавитов.
Как мы уже заявляли ранее, социалисты обязаны выступать против сектантских преступлений по отношению к гражданскому населению на любых основаниях — будь то религиозных или этнических. Социалисты должны выступать за самоорганизацию народных масс в милиции и Советы с целью самообороны от террористических и геноцидальных акций, а также с целью смещения действующего режима и замены его властью рабочего класса в союзе с крестьянством.
Однако это не значит, что сирийскую революцию изначально не нужно было поддерживать. Считать так — значит не обращать внимание на устремления и действия сирийских обнищавших масс. Именно сирийские массы были движущей силой свержения Асада, игнорировать это, значит, ещё раз, лишать их субъектности и исторической роли рабочего класса как класса, а не как замкнутой организации бланкистов.
Эта путаница порождает всякого рода извращения марксизма: видя, что только буржуазная власть ведёт на данный момент освободительную войну, одни призывают поддержать буржуазное руководство, другие, наоборот, отказываются от поддержки национально-освободительного восстания вообще. Из-за непонимания этой азбуки марксизма наши оппоненты оказываются представителями либо одного, либо другого извращений.
Так и не сумев понять нашу позицию критической поддержки, так и не сумев увидеть за сектантскими группировками восставшие массы, наши оппоненты, «колко» замечая про «достижения» новой, «прогрессивной» власти в алавитских районах, побивают таким образом сами себя.
Что делать теперь?
Как мы уже заявляли ранее, углубление и расширение Сирийской революции зависит как от мобилизации самоорганизации сирийских масс, так и от действий рабочего класса всего региона:
«Судьба Сирийской революции тесно связана с освободительной борьбой на Ближнем Востоке и с появлением революционной политической альтернативы в Сирии. Поэтому совершенно необходимо, чтобы сирийская революция соединилась с освободительной борьбой Палестины и заявила о своей недвусмысленной поддержке героического сопротивления сионистской оккупации. Аналогичным образом необходимо обратиться к угнетенным массам в Египте, Иордании, Иране, Турции и во всем регионе и поддержать их стремление к свободе, справедливости и достоинству. Долой всех фараонов, королей и султанов! Разбить сионистское государство – авианосец империализма в регионе! За свободную, светскую и демократическую Палестину от реки до моря!
Задачей наиболее передовых сил сирийских рабочих и угнетённых является формирование новой революционной социалистической политической альтернативы, которая направлена на продвижение борьбы за защиту, углубление и расширение революционного процесса и поддерживает независимую организацию масс. Такое новое политическое руководство должно быть построено в оппозиции новому режиму и бороться за власть рабочих в социалистической Сирии как части социалистической федерации Ближнего Востока». [7]
P.S.: Вместо самокритики
В своей предыдущей статье на тему Сирийской революции мы писали следующее:
«При таком раскладе нам видится следующий вариант развития событий: оппозиционные сирийские группировки объединяются в единое временное правительство, в котором будут представители от всех сил, имеющих значение в антиправительственной борьбе. А это, в свою очередь, означает то, что между собой им придётся договариваться, договариваться и ещё раз договариваться, при этом опираясь на мнение масс, будучи зависимым от него напрямую. То есть, в двух словах, у победившей оппозиции не будет других вариантов, кроме как составить демократическое правительство, опирающееся на поддержку сирийских масс.
<…>
Другая возможность заключается в том, что Джолани сформирует правительство и попытается консолидировать власть. Маловероятно, что это будет «исламский халифат» — по крайней мере, не в первый период. Скорее всего, это будет коалиционное правительство, которое обеспечит некоторые демократические свободы, но очень нестабильная ситуация сохранится. ИГИЛ попытается создать проблемы, Турция попытается вернуть и/или усилить своё влияние, оставшиеся асадитские элементы, конечно, тоже не будут сидеть в стороне». [8]
Конечно, мы не предусмотрели того, что из-под власти режима аль-Джулани могут вырваться в столь ранний срок различные более мелкие исламистские группировки и устроить настоящую резню в алавитских мухафазах. Другой нашей недостаточной предусмотрительностью оказалось то, что сирийские массы стали деморализованы и разочарованы итогами свержения Асада. Как мы уже говорили, массы не считали и не считают ХТШ продолжателями идей и практики Сирийской революции 2011 года и относительно светских традиций ССА:
«Исследовательский центр ECHO при Университете Лаврентия провел опрос общественного мнения среди 4858 жителей нескольких районов Сирии в период с 10 по 28 июля 2017 года. Согласно результатам опроса, 77% опрошенных не согласны с салафитской идеологией, которую Тахрир аш-Шам и другие салафитские группировки пропагандируют в Идлибе, 73% отвергают местные советы, связанные с ХТШ в Идлибе, 66% считают, что ХТШ является частью Аль-Каиды в Сирии, а 63% утверждают, что доминирование ХТШ в Идлибе может привести к «второй Тора-Боре». Из тех, кто принял участие в опросе, почти все (близко к 100%) считают, что ХТШ противоречит целям сирийской оппозиции, хотя их мнения разделились по поводу ее масштабов. 51% из них считали, что ХТШ противостояла оппозиции с момента ее создания, 42% считали, что ХТШ ранее была согласна с оппозицией, но теперь это не так, а 7% считали ХТШ контрреволюционной организацией».
Однако в основном наш анализ оказался верным: «Новое сирийское правительство» вынуждено консолидироваться с правительством СНА, с СДС, с группировками «Южной оперативной комнаты», вынуждено строить буржуазный режим и договариваться с «иностранными партнёрами». С другой стороны, резни «неверных» не происходит ни в друзских мухафазах, ни в курдских регионах, нигде-либо ещё, кроме как на алавитских территориях.
За свержение режима аль-Джулани!
За углубление революции через организацию массы в народные советы и ополчения!
За революционное Учредительное собрание!
За рабоче-крестьянское правительство, основанное на народных советах!
За свободную социалистическую Сирию! Сирию, которая уважает национальные и религиозные права всех людей!
За выдворение всех иностранных войск из Сирии!
За солидарность с палестинским народом и его борьбой за свободу!
Да здравствует Арабская революция!
Единство – Борьба – Победа!
Примечания:
[2] https://en.m.wikipedia.org/wiki/Syrian_Communist_Party_(Unified)
[5] https://t.me/jazira_news/72777, https://t.me/jazira_news/72833
[6] https://t.me/rybar/68577?single, https://t.me/rybar/68620
Чому соціалісти мають підтримати Сирійську революцію v2.0
Або про «ідеалістичне начотництво» і карикатуру на марксизм
Комуністична Тенденція, 17.03.2025, rcitrussia.org
Чим була Сирійська революція?
Як ми вже пояснювали в попередніх статтях, Сирійська революція мала характер політичної революції і залишилася незакінченою:
«Політична революція — це така революція, таке повстання народних мас, що спрямоване на знищення реакційного політичного режиму і державного ладу із заміною його на більш демократичні форми.
Спільною метою всієї сирійської опозиції була саме політична революція, навіть якщо такого визначення у своїх промовах і заявах вони не використовують.
Класики марксизму, наприклад, Левко Троцький, вважали, що будь-яка соціальна революція розпочинається з революції політичної. Очікування ж соціальної революції «тут і зараз» є не більше, ніж ідеалістичними дитячими романтичними мріями про «світле майбутнє», яке дарується нам з небес. За важкої кризи революційного комуністичного керівництва в усьому світі, маси змушені проходити через низку національних і демократичних революцій». [1]
Ідеалістичні ж начотчики і догматики стверджують, що повстання мас у Сирії не є революцією, тому що повстанням керувала не «істинно чиста комуністична партія», а реакційні ісламістські угруповання. Дійсно, в керівництві боротьби мас перебували реакційні дрібнобуржуазні ісламісти, а «Сирійська Комуністична Партія» і зовсім перебувала в коаліції з асадистською БААС (Національний прогресивний фронт). [2]
Однак такий «аргумент» — це ідеалістичне начотництво. Карл Маркс і Фрідріх Енгельс у Маніфесті Комуністичної Партії стверджували, що «Історія всіх суспільств, які досі існували, була історією боротьби класів». На противагу батькам комунізму начотчики проводять ревізію марксизму, адже на їхню думку, «Історія всіх суспільств, що досі існували, була історією боротьби партій». Крім цього, начотчики в такий спосіб позбавляють суб'єктності народні маси і цілі класи, адже якщо саме партії рухають історичний процес уперед, то навіщо їм тоді взагалі потрібна підтримка мас робітничого класу і трудящого населення? Це більше схоже на народництво 19 століття і на бланкізм, а не на марксизм.
Також нам можуть заявити, що маси не брали участі в грудневому повстанні 2024 року, тоді як воно було організовано і втілено в життя виключно релігійними сектантами. Це просто суперечить об'єктивній реальності і фактам. Досить відповісти на кілька запитань, щоб розібратися в тому, чи брали сирійські маси участь у повстанні: хто і чому зайняв об'єкт інженерного батальйону САА на околиці Ер-Растана і захопив військову техніку і боєприпаси ще до підходу до Хомса ХТШ і їхніх союзників? Чому населення південних провінцій, що складається здебільшого з друзів, підтримало наступ ХТШ на Дамаск, а збройні угруповання провінцій ес-Сувейда і Дер'а приєдналися до наступу на Дамаск у єдиному фронті опозиції? Чому у всіх великих містах, що переходять під контроль ХТШ і опозиції, основні маси населення зустрічали солдатів, що наступали, з привітаннями й урочистостями?
До чого призвела Сирійська революція?
Грудневе повстання очікувано призвело до швидкого падіння режиму Асада і приходу до влади ХТШ та її лідера аль-Джулані. Так дрібнобуржуазна ісламістська організація стала буржуазним урядом.
Чи повинні соціалісти підтримати цей уряд і заявити про те, що революція досягла своїх цілей? На це запитання ми дали відповідь практично відразу після того, як Башар Асад боягузливо втік до своїх спонсорів і покровителів у Москву. У заяві, яку РКМТ підписала спільно з двома великими інтернаціоналами, що базуються в Південній Америці, йдеться про таке:
«Ключовим завданням мас зараз є захист, поглиблення і розширення сирійського революційного процесу. Його необхідно захистити від контрреволюційних атак з боку залишків режиму Асада. Усі реакційні спроби розпалити сектантство і дискримінувати етнічні та релігійні меншини мають бути відбиті шляхом народної мобілізації. Так само нещодавно завойовані демократичні свободи мають бути захищені від авторитарних заходів нового режиму. Щоб протистояти спробам аль-Джулані захопити революцію, маси повинні створювати свої власні незалежні організації, переймаючи досвід координаційних комітетів початку революції 2011 року на робочих місцях, у районах і селах, створювати збройні ополчення, які підпорядковані таким комітетам, а також профспілкам, студентським об'єднанням, жіночим організаціям тощо. Як революційні соціалісти, ми виступаємо за формування робітничого і народного уряду, який має націоналізувати ключові сектори економіки під контролем робітників, і відкрити дорогу до соціалістичної Сирії.
На цьому шляху ми повинні підтримати боротьбу сирійського народу за вжиття надзвичайних заходів, викликану народною мобілізацією. Серед цих заходів — вимога суду і покарання мучителів, створення умов для повернення мільйонів біженців, повного права на протест і організацію політичних і соціальних, вільних і демократичних виборів, які гарантують повну рівність жінок у всіх сферах суспільства, визнаючи права етнічних і національних меншин, таких як курдський народ, на автономію або навіть окрему державу, якщо вони цього зажадають, і поважаючи права всіх релігійних громад у країні. Термінові заходи мають включати націоналізацію без компенсації всіх активів олігархії Асада, списання боргів Ірану і Росії — державам, які несуть основну відповідальність за спустошення країни, експропріацію без компенсації компаній, пов'язаних із цими країнами, призупинення виплати державного боргу з метою використання цих ресурсів для задовільнення нагальних потреб сирійського народу.
По-справжньому вільна Сирія повинна бути незалежною і має вигнати всі іноземні держави. Це означає, що вона повинна закрити всі імперіалістичні військові бази (як російські, так і американські). Аналогічним чином, вона повинна вигнати турецьку армію, яка служить тільки цілям Ердогана з пригноблення курдського народу і підпорядкування Сирії. Особливе значення має звільнення всіх окупованих територій Голан і вигнання ізраїльських військ». [3]
Також ми попереджали про це в іншому місці:
«У першій заяві, опублікованій за кілька годин після падіння Асада 8 грудня, ми зазначили, що «Славетна Сирійська революція перемогла, але це тільки перший крок!». Ми сказали це тому, що задовільнення прагнення мас до свободи і рівності вимагає набагато більшого, ніж поразка старого режиму. Воно вимагає створення нової держави, яка служитиме робітничим масам і контролюватиметься ними. Саме тому ми попереджаємо: «Брати і сестри, не довіряйте жодному лідеру, ні Джулані, ні будь-кому ще. Вірте тільки в себе, у свою зброю, у свою силу! І, власне, останні кілька днів показали, що нове керівне угруповання навколо Абу Мохаммада аль-Джулані (Ахмед Аш-Шараа) не має наміру будувати таку державу, а радше бажає приборкати революційний процес.
По суті, Джулані прагне буржуазної інституціоналізації Сирійської революції. Про це свідчить низка заяв і рішень нового уряду, спрямованих на:
- Демобілізацію та роззброєння мас
- Створення державного апарату, що включає в себе сектори повстанців, але також передбачає великі сектори колишньої асадистської бюрократії та репресивного апарату
- Створення свого роду буржуазно-парламентських установ
- Створення вільної ринкової економіки
- Прийняття революції імперіалістами та регіональними державами
- Зосередження на внутрішній стабільності замість розширення революції та протистояння Ізраїлю». [4]
Від самого початку ми виступали за розширення і поглиблення політичної Сирійської революції до соціальної революції, за вигнання всіх іноземних держав із Сирії, за повалення аль-Джулані і за народну війну проти імперіалізму, пригноблення і сектантства. У цьому і полягає суть критичної підтримки — підтримуючи прогресивні вимоги мас, підтримуючи маси, що борються, проти диктаторів і гнобителів, виступати проти реакційного керівництва боротьби. Тоді як наші опоненти розуміють або абсолютну підтримку того чи іншого явища, або абсолютну НЕпідтримку.
Цілком очевидно, таким чином, що поки історія набуває для них вигляду боротьби різних партій, то і соціалістичну революцію вони чекатимуть у «чистому» вигляді, поки не утвориться комуністична партія і не розпочне збройну боротьбу. Щоправда, хто чекає «чистої» соціалістичної революції, як вказував Ленін, той ніколи її не дочекається.
Іншою важливою подією, яку неможливо не розглянути, є те, що через місяць після приходу до влади ХТШ в алавітських прибережних провінціях на Заході Сирії почалися етнічні чистки з боку ісламістів у бік «невірних».
Малоймовірно, що ці злочини проти алавітського цивільного населення були заздалегідь і ретельно сплановані центральною владою в Дамаску. Найімовірніше, різанина почалася зі спроби підняти повстання силами, лояльними до колишнього режиму — режиму Асада. На це вказують, наприклад, такі джерела, як Аль-Джазіра [5], яка є, зокрема, рупором «Нового сирійського уряду» в регіоні, а також, наприклад, рупор Кремлівської пропаганди «Рибарь» [6]. Ці ЗМІ вкрай складно звинуватити в якійсь змові, оскільки вони знаходяться «по різні боки барикад». А якщо вже настільки вороже налаштовані один до одного ресурси вказують приблизно на одні й ті самі причини подій, що розгорнулися, ми схильні приймати це за правду.
Надалі, після придушення асадистсько-алавітського повстання, місцеві ісламістські сили та угруповання (нагадаємо, що ХТШ була не єдиним угрупованням, яке базується в Ідлібі до падіння Асада, а також сама ця організація є не монолітною, а, скоріше, коаліцією багатьох інших угруповань) обрушили свій гнів і ненависть на цивільне населення регіону, а також, зважаючи також і на слабкість центрального уряду в Дамаску, навряд чи звідти було віддано прямі накази на вчинення релігійних чисток. Швидше за все, Дамаск упустив з-під контролю найбільш радикальні ісламістські угруповання. У будь-якому разі, новий режим також повинен понести відповідальність за ці події, адже, принаймні, він пасивно допускав і схвалював різанину цивільних алавітів.
Як ми вже заявляли раніше, соціалісти зобов'язані виступати проти сектантських злочинів по відношенню до цивільного населення за будь-якими ознаками — чи то релігійними, чи то етнічними. Соціалісти повинні виступати за самоорганізацію народних мас у міліції та Ради з метою самооборони від терористичних і геноцидальних акцій, а також з метою усунення чинного режиму і заміни його владою робітничого класу в союзі з селянством.
Однак це не означає, що Сирійську революцію від початку не потрібно було підтримувати. Вважати так — означає не звертати увагу на прагнення і дії сирійських зубожілих мас. Саме сирійські маси були рушійною силою повалення Асада, ігнорувати це, значить, ще раз, позбавляти їх суб'єктності та історичної ролі робітничого класу як класу, а не як замкнутої організації бланкістів.
Ця плутанина породжує всілякі викривлення марксизму: бачачи, що тільки буржуазна влада веде на даний момент визвольну війну, одні закликають підтримати буржуазне керівництво, інші, навпаки, відмовляються від підтримки національно-визвольного повстання взагалі. Через нерозуміння цієї абетки марксизму наші опоненти виявляються представниками або одного, або іншого викривлень.
Так і не зумівши зрозуміти нашу позицію критичної підтримки, так і не зумівши побачити за сектантськими угрупованнями повсталі маси, наші опоненти, «їдко» зауважуючи про «досягнення» нової, «прогресивної» влади в алавітських районах, побивають таким чином самі себе.
Що робити тепер?
Як ми вже заявляли раніше, поглиблення та розширення Сирійської революції залежить як від мобілізації самоорганізації сирійських мас, так і від дій робітничого класу всього регіону:
«Доля Сирійської революції тісно пов'язана із визвольною боротьбою на Близькому Сході та з появою революційної політичної альтернативи в Сирії. Тому необхідно, щоб Сирійська революція з'єдналася зі визвольною боротьбою Палестини і заявила про свою недвозначну підтримку героїчного опору сіоністської окупації. Аналогічно необхідно звернутися до пригноблених мас в Єгипті, Йорданії, Ірані, Туреччині та в усьому регіоні та підтримати їхнє прагнення до свободи, справедливості та гідності. Геть усіх фараонів, королів та султанів! Розбити сіоністську державу — авіаносець імперіалізму у регіоні! За вільну, світську та демократичну Палестину від річки до моря!
Завданням найбільш передових сил сирійських робітників та пригноблених є формування нової революційної соціалістичної політичної альтернативи, яка спрямована на просування боротьби за захист, поглиблення та розширення революційного процесу та підтримує незалежну організацію мас. Таке нове політичне керівництво має побудувати в опозиції новий режим і боротися за владу робітників у соціалістичній Сирії як частини соціалістичної федерації Близького Сходу». [7]
P.S.: Замість самокритики
У своїй попередній статті на тему Сирійської революції ми писали таке:
«За такого розкладу нам бачиться наступний варіант розвитку подій: опозиційні сирійські угруповання об'єднуються в єдиний тимчасовий уряд, у якому будуть представники від усіх сил, які мають значення в антиурядовій боротьбі. А це, у свою чергу, означає те, що між собою їм доведеться домовлятися, домовлятися і ще раз домовлятися, при цьому спираючись на думку мас, залежним від нього безпосередньо. Тобто, словом, опозиція, що перемогла, не матиме інших варіантів, окрім як скласти демократичний уряд, що спирається на підтримку сирійських мас.
<…>
Інша можливість полягає в тому, що Джулані сформує уряд і намагатиметься консолідувати владу. Малоймовірно, що це буде «ісламський халіфат», принаймні не в перший період. Радше це буде коаліційний уряд, який забезпечить деякі демократичні свободи, але дуже нестабільна ситуація збережеться. ІДІЛ спробує створити проблеми, Туреччина спробує повернути і/або посилити свій вплив, асадитські елементи, що залишилися, звичайно, теж не сидітимуть осторонь». [8]
Звичайно, ми не передбачили того, що з-під влади режиму аль-Джулані можуть вирватися в такий ранній термін різні дрібніші угрупування ісламізму і влаштувати справжню різанину в алавітських мухафазах. Іншою нашою недостатньою передбачливістю виявилося те, що сирійські маси стали деморалізовані та розчаровані підсумками повалення Асада. Як ми вже говорили, маси не вважали і не вважають ХТШ продовжувачами ідей та практики Сирійської революції 2011 року та щодо світських традицій ССА:
«Дослідний центр ECHO при Університеті Лаврентія провів опитування громадської думки серед 4858 мешканців кількох районів Сирії у період з 10 по 28 липня 2017 року. Згідно з результатами опитування, 77% опитаних не згодні з салафітською ідеологією, яку Тахрір аш-Шам та інші салафітські угруповання пропагують в Ідлібі, 73% відкидають місцеві ради, пов'язані з ХТШ в Ідлібі, 66% вважають, що ХТШ є частиною Аль-Каїди в Сирії, а 63% стверджують, що домінування ХТШ в Ідлібі може призвести до другої Тора-Бори. З тих, хто взяв участь в опитуванні, майже всі (близько до 100%) вважають, що ХТШ суперечить цілям сирійської опозиції, хоча їхні думки розділилися щодо її масштабів. 51% із них вважали, що ХТШ протистояла опозиції з моменту її створення, 42% вважали, що ХТШ раніше була згодна з опозицією, але тепер це не так, а 7% вважали ХТШ контрреволюційною організацією».
Проте здебільшого наш аналіз виявився вірним: «Новий сирійський уряд» змушений консолідуватися з урядом СНА, із СДС, із угрупованнями «Південної оперативної кімнати», змушений будувати буржуазний режим і домовлятися з «іноземними партнерами». З іншого боку, різанини «невірних» не відбувається ні в друзських мухафазах, ні в курдських регіонах, ніде ще, крім як на алавітських територіях.
За повалення режиму аль-Джулані!
За поглиблення революції через організацію маси в народні ради та ополчення!
За революційні Установчі збори!
За робітничо-селянський уряд, заснований на народних радах!
За вільну соціалістичну Сирію! Сирію, яка поважає національні та релігійні права всіх людей!
За видворення всіх іноземних військ із Сирії!
За солідарність із палестинським народом та його боротьбою за свободу!
Хай живе Арабська революція!
Єдність — Боротьба — Перемога!
Примітки:
[1] https://www.rcitrussia.org/post/%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BC%D1%83-%D1%81%D0%BE%D1%86%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8B-%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B6%D0%BD%D1%8B-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D1%82%D1%8C-%D1%81%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%8E-%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D0%B8%D1%8E
[2] https://en.m.wikipedia.org/wiki/Syrian_Communist_Party_(Unified)
[3] https://www.rcitrussia.org/post/%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5-%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B0-%D1%8D%D1%82%D0%BE-%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D0%B4%D0%B0-%D1%81%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0-%D0%B8-%D1%83%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D1%82%D1%91%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D1%85-%D0%B2%D1%81%D0%B5%D0%B3%D0%BE-%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B0
[4] https://www.rcitrussia.org/post/%D0%B7%D0%B0%D0%B4%D0%B0%D1%87%D0%B8-%D0%B8-%D0%BE%D0%BF%D0%B0%D1%81%D0%BD%D0%BE%D1%81%D1%82%D0%B8-%D1%81%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B9-%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D0%B8%D0%B8
[5] https://t.me/jazira_news/72777, https://t.me/jazira_news/72833
[6] https://t.me/rybar/68577?single, https://t.me/rybar/68620
[7] https://www.rcitrussia.org/post/%D0%BF%D0%B0%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5-%D0%B0%D1%81%D0%B0%D0%B4%D0%B0-%D1%8D%D1%82%D0%BE-%D0%BF%D0%BE%D0%B1%D0%B5%D0%B4%D0%B0-%D1%81%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA%D0%BE%D0%B3%D0%BE-%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%B0-%D0%B8-%D1%83%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D1%82%D1%91%D0%BD%D0%BD%D1%8B%D1%85-%D0%B2%D1%81%D0%B5%D0%B3%D0%BE-%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%B0
[8] https://www.rcitrussia.org/post/%D0%BF%D0%BE%D1%87%D0%B5%D0%BC%D1%83-%D1%81%D0%BE%D1%86%D0%B8%D0%B0%D0%BB%D0%B8%D1%81%D1%82%D1%8B-%D0%B4%D0%BE%D0%BB%D0%B6%D0%BD%D1%8B-%D0%BF%D0%BE%D0%B4%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D1%82%D1%8C-%D1%81%D0%B8%D1%80%D0%B8%D0%B9%D1%81%D0%BA%D1%83%D1%8E-%D1%80%D0%B5%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D1%8E%D1%86%D0%B8%D1%8E