Как можно говорить о капиталистической реставрации в КНДР?

Як можна говорити про капіталістичну реставрацію в КНДР?

 

 

Reply to Several Objections Raised by the Polish Comrades of “Władza Rad”

 

By Michael Pröbsting, International Secretary of the Revolutionary Communist International Tendency (RCIT), 21 June 2018, www.thecommunists.net

 

 

 

The RCIT has published two documents in the past few months in which it analyzed the political and socio-economic transformation process in North Korea. We arrived at the conclusion that the regime of Kim Jong-un has advanced the restoration of capitalism for several years. As a result, a capitalist class (the Donju) has emerged which is linked with the regime and which already controls significant sectors of the country’s economy. (1) We concluded that we can no longer consider North Korea as a degenerated workers state ruled by a Stalinist bureaucratic caste but rather as a semi-colonial bourgeois state dominated by a Stalinist-Capitalist ruling class. (2)

 

The Editorial Board of the Polish Trotskyist website Władza Rad has thankfully translated and published our latest article on capitalist restoration in North Korea. (3) The comrades accompanied our article with a brief introduction. Therein they expressed their agreement with our recognition of the process of capitalist restoration. However, they also stated their disagreement with our conclusion that the Rubicon has already been crossed. (4)

 

Here is the essential part of the comrades’ criticism: “The text contains interesting information. However, the main thesis of the article – that the DPRK has already become a capitalist state – seems premature to us. It is one thing to say that the restoration of capitalism has started in the DPRK (thesis 1). But it is another thing to state that the DPRK has already become a capitalist state, i.e. one in which the restoration has been finalized (thesis 2). The article presents evidence to support the first thesis. It shows that North Korea is pursuing a policy similar to that which was implemented in China when it was moving towards social counterrevolution. The second thesis, however, is unsustainable. Where is the private ownership of the means of production in the DPRK? Where is hereditary property? Even if the germs of the capitalist class have appeared in the DPRK, it will only become a dominant class when it can legally safeguard its privileged economic and social position. For this it is necessary to legally allow private property and inheritance, i.e. to allow freely to buy or sell a factory, as well as transfer production assets and financial assets to children. This legal pillar of the rule of the bourgeoisie is still missing in the DPRK.”

 

We have also received similar doubts and criticism from comrades of other organizations with which the RCIT is in contact. We therefore wish to reply to these arguments in this article in the hope that we can clarify this issue.

 

 

 

Has the Process of Capitalist Restoration been Completed?

 

 

 

None of our critics has disputed the numerous facts which we have provided to substantiate the RCIT’s analysis of capitalist restoration in North Korea. We therefore consider that it is not these facts which are under dispute by the comrades but rather the method with which we derive from our analysis that the Rubicon of the process of capitalist restoration has been crossed.

 

One problem in our debate is, so it seems to us, that the comrades of Władza Rad misinterpret the RCIT’s analysis of North Korea’s capitalist restoration. They write that we would assume that the “restoration has been finalized”. In fact, this is not the case.

 

We have stated both in our book on the world situation as well as in our latest article on North Korea that the process of capitalist restoration has not been finalized. In our book we stated explicitly: “This does not mean that the process of capitalist restoration has been completed. In fact, such a process usually takes a number of years. We have seen this is in Russia and even more so in China and Vietnam that it can take many years until all enterprises in the industrial and banking sector are subjugated to the capitalist law of value and until the whole working class is transformed into labor commodities. Likewise there are still many tasks for the restorationists in North Korea to complete. But the Rubicon has definitely been crossed and North Korea has to be characterized as a capitalist semi-colonial state.” (5) This argument was repeated in our article.

 

What is the difference between these the two formulations – “the process of capitalist restoration has been finalized” and “the Rubicon of the process of capitalist restoration has been crossed”? In stating that the Rubicon has been crossed we emphasize that the process of capitalist restoration, while not being completed, has already reached a new qualitative stage; a stage where a regime holds power which is dedicated to implement bourgeois relations of production and which is linked to the emerging capitalist class of Donju.

 

In other words, we are fully aware that a number of steps are still ahead in order to fully restore capitalism. Indeed, the comrades name several of them like creating the legal conditions for private ownership of factories.

 

To give a comparison: no one would deny that a new born baby still has many years ahead in order to grow and to mature as a human being. But neither will anyone deny that birth has resulted in a new qualitative stage of the embryo.

 

 

 

On the Relationship of the Regime and the Capitalist Donju Class

 

 

 

The Polish comrades raise the objection: “Where is the private ownership of the means of production in the DPRK? Where is hereditary property? Even if the germs of the capitalist class have appeared in the DPRK, it will only become a dominant class when it can legally safeguard its privileged economic and social position.”

 

It seems to us that the comrades focus too much on aspects of the ideological superstructure than on the social-economic class reality. The decisive issue to determine the class character of a state is not its legal framework but the reality of the class nature of its regime. North Korea might not formally have a bourgeois constitution. But this is rather a secondary factor if the private capitalist sector already accounts for up to half of the economic output!

 

There can be no doubt, and the comrades do not object to this thesis, that there exists a sizeable capitalist class in North Korea. No one can deny that the Kim regime has supported the emergence of the Donju class. In fact, it is closely related with it.

 

In addition to various reports which we reproduced in our past documents on North Korea, we want to draw attention to another highly informative report published by the Washington Post. This paper of the US big bourgeoisie, which is unsuspicious of any socialist sympathies, published a highly interesting article about the relationship between the party officials and the Donju. Here are a few excerpts:

 

“North Korea now has a 1 percent. And you’ll find them in“Pyonghattan,” the parallel universe inhabited by the rich kids of the Democratic People’s Republic. (…) North Korea as a whole remains economically backward — industry has all but collapsed, and even in Pyongyang, the official salary remains less than $10 a month — but the rise in recent years of a merchant class has created a whole layer of nouveaux riches in the capital city. “Donju,” or “masters of money,” have emerged with the tentative moves toward becoming a market economy that began about 15 years ago but has picked up momentum under Kim Jong Un, the third-generation leader who took over the reins of North Korea at the end of 2011. The donju usually hold official government positions — in ministries or the military, running state businesses abroad or trying to attract investment into North Korea. On the side, they trade in everything they can get their hands on, including flat-screen TVs and apartments. The money that they are making now flows through society, through the markets that are present in every population center to the high-end restaurants of Pyongyang.” (6)

 

In other words, the Kim regime does not oppress the emerging bourgeoisie as it would have been the case in a Stalinist degenerated workers state. Quite the opposite, the Kim regime has rather promoted its emergence and is linked with it. This is why we speak about a Stalinist-Capitalist ruling class.

 

The comrades of Władza Rad are mistaken to put too much emphasis on the legal issue of heredity in order to assess the class character of the state. In fact, North Korea is a model that there can be heredity without a legal framework. Just look at the top of the regime: it has been dominated by a single family clan since its foundation more than 70 years ago!

 

 

 

What is the Criterion for Crossing the Rubicon of Capitalist Restoration?

 

 

 

We have explained in our literature that the decisive criterion to assess the class character of a state is the class interests which a given regime defends. Such an understanding is crucial in order to grasp the capitalist transformation process: “When can we state that such a capitalist restoration has taken place? The answer is: when a Stalinist bureaucratic workers’ government is replaced by or transforms itself into a bourgeois restorationist government. Such a bourgeois restorationist government is one which is firmly resolved, both in words and deeds, to reestablish a capitalist mode of production, i.e., to move decisively against planned property relations in favor of creating a capitalist economy based on the law of value.” (7)

 

So we ask the comrades, do they agree that the Kim regime defends the interests of the emerging bourgeoisie in North Korea? If they do not agree, we ask them why has the regime nurtured a capitalist class for years and allowed it to take over a significant sector of the economy?! Why are so many party official s linked with the Donju?!

 

If they do agree with our thesis, then we ask why do they not recognize that North Korea has become a capitalist state? Is it because the economy is not already fully capitalist? But then, the comrades would also have to argue that Eastern Europe did not become capitalist in 1989/90, that the USSR did not become capitalist in 1991 and that China did not become capitalist in 1992. This would be the only consistent conclusion because in these years, the economy of the mentioned countries was also not dominated by a bourgeoisie. This was rather a process which took some years. However, in our analysis these countries became capitalist in the years 1989-92 because a bourgeois-restorationist government took power.

 

Our approach is based on the method elaborated by Leon Trotsky, the co-leader of the October Revolution, with Lenin, and the founder of the Fourth International. Trotsky explained in a theoretical article published in 1937 that the class character of a state and the class character of its economy can be not identical for a certain period of time. Such a period can even take years. He emphasized that the decisive criterion is which class interests does a given regime defend and not how much of its factories have already been privatized.

 

“But does not history really know of cases of class conflict between the economy and the state? It does! After the “third estate” seized power, society for a period of several years still remained feudal. In the first months of Soviet rule the proletariat reigned on the basis of a bourgeois economy. In the field of agriculture the dictatorship of the proletariat operated for a number of years on the basis of a petty-bourgeois economy (to a considerable degree it does so even now). Should a bourgeois counterrevolution succeed in the USSR, the new government for a lengthy period would have to base itself upon the nationalized economy. But what does such a type of temporary conflict between the economy and the state mean? It means a revolution or a counter-revolution. The victory of one class over another signifies that it will reconstruct the economy in the interests of the victors. But such a dichotomous condition, which is a necessary stage in every social overturn, has nothing in common with the theory of a classless state which in the absence of a real boss is being exploited by a clerk, i.e., by the bureaucracy.” (8)

 

Such an understanding seems to us to be the correct Marxist approach. The conclusion from this is that North Korea is ruled by a bourgeois-restorationist regime which is linked with the new capitalist Donju class. The country faces a similar process like China or Vietnam in the 1990s. This is why we can no longer consider North Korea as a degenerated workers state ruled by a Stalinist bureaucratic caste but rather as a semi-colonial bourgeois state dominated by a Stalinist-Capitalist ruling class.

 

We hope that this article was helpful in clarifying the RCIT’s arguments and hopefully to overcome any misunderstandings or differences.

 

 

 

Footnotes

 

(1) The literally meaning of Donju is “masters of money”.

 

(2) Michael Pröbsting: Again on Capitalist Restoration in North Korea, 12 June 2018, https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/again-on-capitalist-restoration-in-north-korea/; Michael Pröbsting: World Perspectives 2018: A World Pregnant with Wars and Popular Uprisings. Theses on the World Situation, the Perspectives for Class Struggle and the Tasks of Revolutionaries, RCIT Books, Vienna 2018, Chapter VI. The Korean Peninsula: Imperialist Aggression, Capitalist Restoration and Revolutionary Defensism, pp. 95-105, https://www.thecommunists.net/theory/world-perspectives-2018/

 

(3) Michael Pröbsting: Jeszcze raz o restauracji kapitalizmu w Korei Północnej, http://www.1917.net.pl/node/23163 resp. https://www.thecommunists.net/home/polski/jeszcze-raz-o-restauracji-kapitalizmu-w-korei-polnocnej/

 

(4) The introduction with the critical comment can be read in Polish language on Władza Rad’s website at the same link as the one in the previous footnote. We have reprinted this introduction and translated it also in English here: https://www.thecommunists.net/forum/wladza-rad-critique-on-rcit-s-analysis-of-north-korea/.

 

(5) World Perspectives 2018, Thesis 143, p. 101

 

(6) Anna Fifield: North Korea’s one-percenters savor life in ‘Pyonghattan’, Washington Post, May 14, 2016 https://www.washingtonpost.com/world/asia_pacific/north-koreas-one-percenters-savor-life-in-pyonghattan/2016/05/14/9f3b47ea-15fa-11e6-971a-dadf9ab18869_story.html?noredirect=on&utm_term=.702cd1ae865d

 

(7) Michael Pröbsting: Cuba’s Revolution Sold Out? The Road from Revolution to the Restoration of Capitalism, August 2013, p. 54, https://www.thecommunists.net/theory/cuba-s-revolution-sold-out/

 

(8) Leon Trotsky: Not a Workers’ and Not a Bourgeois State? (1937), in: Writings of Leon Trotsky 1937-38, Pathfinder Press, New York 1976, p. 63, online: https://www.marxists.org/archive/trotsky/1937/11/wstate.htm

 

 

 

Ответ на комментарии польских товарищей из «Władza Rad»

 

 

 

Примечение от переводчиков:

 

Данная статья освещает крайне частую дискуссию среди социалистов в СНГ о политическом и экономическом характере КНДР. Статья была написана в 2018 году и констатировала общие программные тезисы RCIT об империализме и империалистической системе, также к тезисам о состоянии мирового капитализма были выдвинуты ряд важных прогнозов, которые нашли своё подтверждение.

 

Один из данных тезисов говорил о растущей роли империализма Южной Кореи и о позиции КНДР в мировой системе. Так как изменения за последние годы, включая попытки Южной Кореи войти в состав Five Eyes plus (FVEY) в качестве нового союзника разведывательного альянса, где доминирует США и англоязычные страны, выразились в политическом кризисе, где шовинистическая коалиция во главе с президентом Юк Сон Елем провалила попытку эскалировать ситуацию с КНДР и не смогла инициировать государственный переворот. Для того, чтобы понять причины подобного развития событий и предшествующие обстоятельства, необходимо снова вернуться к вопросу о природе КНДР и о социальных процессах в ней.

 

В данной и в других статьях речь пойдет о политических реформах Ким Чен Ына, которые привели к значительному росту доли рыночной экономики и создали свой собственный капиталистический класс "донджю". Так как статья была написана в 2018 году, нам необходимо проговорить здесь по поводу "сворачивания реформ" в 2020 году. Хотя ряд аналитиков сделали долгоиграющие выводы про возвращение к старой "плановой" модели экономики, более взвешенный вывод говорит о том, что речь не идет о полном возврате назад. Действительно, мы упоминаем, что "реставрация завершена" - это не совсем верный тезис, скорее он говорит о начале реставрационного процесса, который уже не имеет контртендеции. А если таковая и будет, то она не будет иметь значительного влияния на общий ход реставрации капитализма.

 

Необходимо отметить, что большинство информации поступает из крайне сомнительных и идеологизированных южнокорейских исследований, тем не менее, даже случайные наблюдатели в стране (см тут и тут) говорят прямо о полном и безвозвратном переходе на "Новую модель" в экономике. Таким образом, мы можем продолжать говорить о точке невозврата и перехода Северной Кореи на капиталистические рельсы.

 

 

 

Михаэль Прёбстинг международный секретарь Революционной Коммунистической Интернациональной Тенденции (РКИТ), 21 июня 2018 г., www.thecommunists.net

 

 

 

За последние несколько месяцев РКИТ опубликовала два документа [прим. речь идет о статьях, написанных в 2018 году], где был проанализирован процесс политической и социально-экономической трансформации в Северной Корее. Мы пришли к выводу, что режим Ким Чен Ына уже несколько лет продвигает реставрацию капитализма*. В результате появился капиталистический класс (донджю), который связан с режимом и который уже контролирует значительный сектор экономики страны. [1] На основании этого мы пришли к выводу, что невозможно рассматривать Северную Корею в виде деформированного рабочего государства, управляемого бюрократической кастой, скорее она является полуколониальным буржуазным государством, управляемым капиталистическим "сталинистским" правящим классом. [2]

 

Редакционная коллегия польского троцкистского сайта Władza Rad с благодарностью перевела и опубликовала нашу последнюю статью о капиталистической реставрации в Северной Корее. [3] Товарищи сопроводили нашу статью кратким введением. В нем они выразили свое согласие с нашим признанием процесса капиталистической реставрации. Тем не менее, они также заявили о своем несогласии с нашим выводом о переходе Рубикона капиталистической реставрации. [4]

 

Основную критику товарищей можно выразить как:

 

Текст содержит интересную информацию. Тем не менее, главный тезис статьи, что КНДР уже стала капиталистическим государством, нам кажется преждевременным. Одно дело сказать, что в КНДР началась реставрация капитализма (тезис 1). Но совсем другое дело - утверждать, что КНДР уже стала капиталистическим государством, то есть государством, в котором реставрация завершена (тезис 2). В статье приводятся доказательства, подтверждающие первый тезис. В ней показано, что Северная Корея проводит политику, аналогичную той, что проводилась в Китае, когда он шел к социальной контрреволюции. Второй тезис не выдерживает критики. Где в КНДР частная собственность на средства производства? Где собственность передается по наследстку? Даже если в КНДР появились зародыши капиталистического класса, он станет господствующим только тогда, когда сможет юридически закрепить свое привилегированное экономическое и социальное положение. Для этого необходимо законодательно разрешить частную собственность и наследование. Таким образом, позволить свободно покупать или продавать заводы, а также передавать детям производственные и финансовые активы. Этой правовой опоры господства буржуазии в КНДР до сих пор нет.

 

Мы также получили подобные сомнения и критику от товарищей из других организаций, с которыми RCIT поддерживает контакты. Поэтому мы хотим ответить на эти аргументы в данной статье для того, чтобы прояснить этот вопрос.

 

 

 

Завершён ли процесс капиталистической реставрации?

 

 

 

Никто из наших критиков не оспаривал многочисленные факты о капиталистической реставрации в Северной Корее, которые мы представили. Таким образом, товарищи оспаривают не эти факты, а скорее метод, с помощью которого мы выводим из наш анализ, а именно то, что Рубикон процесса капиталистической реставрации был перейден.

 

Одной из проблем в наших дебатах является, как нам кажется, то, что товарищи из Władza Rad неверно истолковывают анализ RCIT о капиталистической реставрации Северной Кореи. Они пишут, что мы предполагаем, что «реставрация завершена». На самом деле это не так.

 

Мы заявляли как в нашей книге о ситуации в мире, так и в нашей последней статье о Северной Корее, что процесс капиталистической реставрации не завершен. В нашей книге мы прямо заявили:

 

Это не означает, что процесс капиталистической реставрации завершен. На самом деле такой процесс обычно занимает несколько лет. Мы видели это в России и еще больше в Китае и Вьетнаме, где потребовалось много лет, чтобы все предприятия в промышленном и банковском секторе стали подчинены капиталистическому закону стоимости и чтобы весь рабочий класс стал превращен в рабочую силу. Точно так же есть еще много задач, которые предстоит выполнить "реставраторам" в Северной Корее. Но Рубикон определенно перейден, и Северную Корею следует характеризовать как капиталистическое полуколониальное государство. [5]

 

Этот аргумент был повторен в нашей статье.

 

В чем разница между этими двумя формулировками: «процесс капиталистической реставрации завершен» и «Рубикон процесса капиталистической реставрации перейден»? Когда мы говорим, что Рубикон перейден, это подчеркивает, что процесс капиталистической реставрации, хотя и не завершен, уже достиг новой качественной стадии. Такой стадии, когда у власти находится режим, который нацелен на реализацию буржуазных производственных отношений и который связан с формирующимся капиталистическим классом донджю.

 

Другими словами, мы полностью осознаем, что еще предстоит сделать ряд шагов для полного восстановления капитализма. Действительно, товарищи называют несколько из них, например, создание правовых условий для частной собственности на фабрики.

 

Для сравнения: никто не будет отрицать, что у новорожденного ребенка впереди еще много лет, чтобы вырасти и созреть как личность. Но никто не будет отрицать и того, что рождение привело к новому качественному этапу постэмбрионального развития.

 

 

 

О взаимоотношениях режима и капиталистического класса "донджю"

 

 

 

Польские товарищи возражают:

 

Где частная собственность на средства производства в КНДР? Где собственность, передаваемая по наследству? Даже если зародыши класса капиталистов появились в КНДР, он станет господствующим классом только тогда, когда сможет юридически защитить свое привилегированное экономическое и социальное положение.

 

Нам кажется, что товарищи больше внимания уделяют аспектам идеологической надстройки, чем социально-экономической классовой реальности. Решающим вопросом для определения классового характера государства является не его правовая структура, а реальность классовой природы его режима. Северная Корея может формально не иметь буржуазной конституции. Но это скорее вторичный фактор, если частный капиталистический сектор уже составляет около половины экономического производства!

 

Не может быть никаких сомнений, и товарищи не возражают против этого тезиса, что в Северной Корее существует значительный класс капиталистов. Никто не может отрицать, что режим Кима поддержал появление класса донджю. Фактически, он тесно связан с ним.

 

В дополнение к различным отчетам, которые мы воспроизводили в наших прошлых документах о Северной Корее, мы хотим обратить внимание на еще один весьма информативный репортаж, опубликованный Washington Post. Эта газета крупной буржуазии США, которая не подозревается в каких-либо социалистических симпатиях, опубликовала крайне интересную статью об отношениях между партийными чиновниками и донджю. Вот несколько выдержек:

 

У Северной Кореи теперь есть 1 процент. И вы найдете их в «Пхеньянтане», параллельной вселенной, населенной богатыми детьми Демократической Народной Республики. (…) Северная Корея в целом остается экономически отсталой: промышленность практически рухнула, и даже в Пхеньяне официальная зарплата остается менее 10 долларов в месяц. Тем не менее, в последние годы происходит рост класса торговцев, создавшего целый слой нуворишей в столице. «Донджю», или «хозяева денег», робкими шагами идут к становлению рыночной экономики, которые начались около 15 лет назад, но набрали значительные обороты при Ким Чен Ыне, лидере третьего поколения, который взял бразды правления Северной Кореей в конце 2011 года. Донджю обычно занимают официальные правительственные должности. Они сидят в министерствах или армии, управляя государственными предприятиями за рубежом или пытаясь привлечь инвестиции в Северную Корею. Попутно они торгуют всем, что могут достать, включая телевизоры с плоским экраном и квартиры. Деньги, которые они зарабатывают, текут через общество, через рынки, присутствующие в каждом населенном пункте, в дорогие рестораны Пхеньяна. [6]

 

Другими словами, режим Кима не угнетает зарождающуюся буржуазию, как это было бы в сталинистском деформированном рабочем государстве. Напротив, режим Кима скорее способствовал ее появлению и связан с ней. Вот почему мы говорим о сталинистско-капиталистическом правящем классе. Товарищи из Władza Rad ошибаются, когда уделяют слишком много внимания правовому вопросу наследственности, чтобы оценить классовый характер государства. Фактически, Северная Корея является образцом того, что может быть наследственность без правовой основы. Просто посмотрите на верхушку режима: с момента его основания более 70 лет назад им управлял один семейный клан!

 

 

 

Что является критерием пересечения Рубикона капиталистической реставрации?

 

 

 

Мы объясняли в нашей литературе то, что решающим критерием для оценки классового характера государства являются классовые интересы, которые защищает данный режим. Такое понимание имеет решающее значение для понимания процесса капиталистической трансформации:

 

Когда мы можем утверждать, что капиталистическая реставрация имела место? Ответ таков: когда сталинистское бюрократическое рабочее правительство заменяется или трансформируется в буржуазное реставрационное правительство. Такое буржуазное реставрационное правительство — это правительство, которое твердо решило, как на словах, так и на деле, восстановить капиталистический способ производства, т. е. решительно выступить против плановых отношений собственности в пользу создания капиталистической экономики, основанной на законе стоимости. [7]

 

Поэтому мы спрашиваем товарищей: согласны ли они с тем, что режим Кима защищает интересы зарождающейся буржуазии в Северной Корее? Если они не согласны, мы спрашиваем их, почему режим годами взращивал капиталистический класс и позволил ему занять значительный сектор экономики?! Почему так много партийных чиновников связаны с донджю?

 

Если они согласны с нашим тезисом, почему они не признают, что Северная Корея стала капиталистическим государством? Это потому, что экономика еще не полностью капиталистическая? Но тогда товарищам также пришлось бы утверждать, что Восточная Европа не стала капиталистической в 1989/90 годах, что СССР не стал капиталистическим в 1991 году и что Китай не стал капиталистическим в 1992 году. Это был бы единственный последовательный вывод, потому что в эти годы экономика упомянутых стран также не была под властью буржуазии. Реставрация была скорее процессом, который занял несколько лет. Тем не менее, в нашем анализе эти страны стали капиталистическими в 1989-92 годах, потому что к власти пришло буржуазно-реставрационное правительство.

 

Наш подход основан на методе, разработанном Львом Троцким, одним из руководителей Октябрьской революции, наряду с Лениным, и основателем Четвертого Интернационала. Троцкий в теоретической статье от 1937 года объяснял, что классовый характер государства и классовый характер его экономики могут быть не идентичны в течение определенного периода времени. Такой период может продолжаться многие годы. Он подчеркивал, что решающим критерием является то, какие классовые интересы защищает данный режим, а не то, сколько его предприятий уже приватизировано.

 

Но разве история не знает случаев классовой противоположности между государством и хозяйством? Знает! Когда третье сословие овладело властью, общество еще в течении нескольких лет оставалось феодальным. В течение первых месяцев советского режима, пролетариат господствовал над буржуазной экономикой. В области сельского хозяйства диктатура пролетариата опирались в течение ряда лет на мелкобуржуазную экономику (в значительной мере опирается и сейчас). В случае успеха буржуазной контрреволюции в СССР, новому правительству пришлось бы, в течение длительного периода, опираться на национализированное хозяйство. Но, что означает такого рода временное противоречие между государством и хозяйством? Оно означает революцию или контрреволюцию. Победа одного класса над другим и одерживается ведь для того, чтобы перестроить хозяйство в интересах победителя. Но такое состояние раздвоения, являющееся необходимым моментом всякого социального переворота, не имеет ничего общего с теорией бесклассового государства, которое, за отсутствием настоящего хозяина, эксплуатируется приказчиком, т.-е. бюрократией. [8]

 

Такое понимание нам пресдатвляется верным марксистским подходом. Вывод из этого заключается в том, что Северной Кореей правит буржуазно-реставрационный режим, который связан с новым капиталистическим классом донджю. Страна сталкивается с похожим процессом, как Китай или Вьетнам в 1990-х годах. Поэтому мы больше не можем рассматривать Северную Корею как деформированное рабочее государство, управляемое сталинистской бюрократической кастой, а скорее она должна рассматриваться как полуколониальное буржуазное государство, в котором доминирует сталинистско-капиталистический правящий класс.

 

Мы надеемся, что эта статья была полезна для разъяснения аргументов RCIT и преодоления любых недоразумений и разногласий.

 

 

 

Приложение

 

[1] Буквальное значение донджю: "мастера денег".

 

[2] Michael Pröbsting: Again on Capitalist Restoration in North Korea, 12 June 2018, https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/again-on-capitalist-restoration-in-north-korea/ ; Michael Pröbsting: World Perspectives 2018: A World Pregnant with Wars and Popular Uprisings. Theses on the World Situation, the Perspectives for Class Struggle and the Tasks of Revolutionaries, RCIT Books, Vienna 2018, Chapter VI. The Korean Peninsula: Imperialist Aggression, Capitalist Restoration and Revolutionary Defensism, pp. 95-105, https://www.thecommunists.net/theory/world-perspectives-2018/

 

[3] Сайт Władza Rad больше недоступен, статьи с данного сайта сохранены РКИТ https://www.thecommunists.net/home/polski/jeszcze-raz-o-restauracji-kapitalizmu-w-korei-polnocnej/

 

[4] См ссыдку выше: https://www.thecommunists.net/forum/wladza-rad-critique-on-rcit-s-analysis-of-north-korea/

 

[5] World Perspectives 2018, Thesis 143, p. 101

 

[6] Anna Fifield: North Korea’s one-percenters savor life in ‘Pyonghattan’, Washington Post, May 14, 2016

 

[7] Michael Pröbsting: Cuba’s Revolution Sold Out? The Road from Revolution to the Restoration of Capitalism, August 2013, p. 54

 

[8] Л. Троцкий Не рабочее и не буржуазное государство

 

 

 

Відповідь від РКМТ на коментарі польських товаришів із «Władza Rad»

 

Міхаель Прьобстінг, Революційна комуністична міжнародна тенденція (RCIT), 21.06.2018

 

 

 

Примітка від редації Спалаху:

 

Класовий характер КНДР тривалий час викликає дискусії і суперечки серед соціалістів на території пост-СРСР. Ця стаття була написана 2018 року, але з огляду на останні події, а саме тісну співпрацю КНДР з імперіалістичною Росією, а також участь північнокорейських солдатів у загарбницькій війні проти України, актуальність цієї дискусії лише зростає. Для зрозуміння причин такого розвитку подій, зв'язку з попередніми обставинами розвитку КНДР, необхідно повернутися до питання про природу КНДР і про соціальні процеси у цій державі.

 

Дана коротка стаття продовжує серію робіт РКМТ стосовно капіталістичної реставрації в КНДР та являє собою відповідь на питання про безповоротність економічних змін та їхній юридичний статус. Цей переклад відкриє серію публікацій, що стосуватимуться політичних реформ Кім Чен Ина, що призвели до значного зростання частки ринкової економіки і створили новий капіталістичний прошарок тонджу.

 

З моменту публікації оригінальної статті пройшло майже сім років, тому варто зробити обмовку стосовно "згортання реформ" у 2020 році. Хоча низка аналітиків зробили довготривалі висновки про повернення до старої «планової» моделі економіки, більш виважений висновок свідчить про те, що не йдеться про повне повернення назад. Дійсно, ми згадуємо, що «реставрацію завершено» — це не зовсім вірна теза, радше вона говорить про початок реставраційного процесу, який уже не має контртендеції. А якщо така й буде, то вона не матиме значного впливу на загальний перебіг реставрації капіталізму. Таким чином, ми можемо продовжувати говорити про точку неповернення і переходу Північної Кореї на капіталістичні рейки.

 

 

 

Як можна говорити про капіталістичну реставрацію в КНДР?

 

 

 

За останні кілька місяців РКМТ опублікувала два документи [прим. ідеться про статті, написані у 2018 році], де було проаналізовано процес політичної та соціально-економічної трансформації в Північній Кореї. Ми дійшли висновку, що режим Кім Чен Ина вже кілька років просуває реставрацію капіталізму. В результаті з'явився капіталістичний клас тонджу (돈주), який пов'язаний з режимом і який вже контролює значний сектор економіки країни. [1] На підставі цього ми дійшли висновку, що неможливо розглядати Північну Корею у вигляді деформованої робітничої держави, керованої бюрократичною кастою, скоріше вона є напівколоніальною буржуазною державою, керованою капіталістичним «сталіністським» панівним класом. [2]

 

Редакційна колегія польського троцькістського сайту Władza Rad із вдячністю переклала й опублікувала нашу останню статтю про капіталістичну реставрацію в Північній Кореї. [3] Товариші супроводили нашу статтю коротким вступом. У ньому вони висловили свою згоду з нашим визнанням процесу капіталістичної реставрації. Проте вони також заявили про свою незгоду з нашим висновком про перехід Рубікону капіталістичної реставрації. [4]

 

Основну критику товаришів можна висловити як:

 

Текст містить цікаву інформацію. Проте головна теза статті, що КНДР уже стала капіталістичною державою, нам здається передчасною. Одна справа сказати, що в КНДР почалася реставрація капіталізму (теза 1). Але зовсім інша річ — стверджувати, що КНДР уже стала капіталістичною державою, тобто державою, в якій реставрація завершена (теза 2). У статті наводяться докази, що підтверджують першу тезу. У ній показано, що Північна Корея проводить політику, аналогічну тій, що проводилася в Китаї, коли він ішов до соціальної контрреволюції. Друга теза не витримує критики. Де в КНДР приватна власність на засоби виробництва? Де власність передається у спадок? Навіть якщо в КНДР з'явилися зародки капіталістичного класу, він стане панівним тільки тоді, коли зможе юридично закріпити своє привілейоване економічне і соціальне становище. Для цього необхідно законодавчо дозволити приватну власність і спадкування. Таким чином, дозволити вільно купувати чи продавати заводи, а також передавати дітям виробничі та фінансові активи. Цієї правової опори панування буржуазії в КНДР досі немає.

 

Ми також отримали подібні сумніви і критику від товаришів з інших організацій, з якими РКМТ підтримує контакти. Тому ми хочемо відповісти на ці аргументи в цій статті для того, щоб прояснити це питання.

 

 

 

Чи завершено процес капіталістичної реставрації?

 

 

 

Ніхто з наших критиків не заперечував численні факти про капіталістичну реставрацію в Північній Кореї, які ми представили. Таким чином, товариші заперечують не ці факти, а радше метод, за допомогою якого ми виводимо наш аналіз, а саме те, що Рубікон процесу капіталістичної реставрації був перейдений.

 

Однією з проблем у наших дебатах є, як нам здається, те, що товариші з Władza Rad невірно витлумачують аналіз РКМТ про капіталістичну реставрацію Північної Кореї. Вони пишуть, немов ми припускаємо, що «реставрація завершена». Насправді це не так.

 

Ми заявляли як у нашій книзі про ситуацію у світі, так і в нашій останній статті про Північну Корею, що процес капіталістичної реставрації не завершено. У нашій книзі ми прямо заявили:

 

Це не означає, що процес капіталістичної реставрації завершено. Насправді такий процес зазвичай займає кілька років. Ми бачили це в Росії і ще більше в Китаї та В'єтнамі, де знадобилося багато років, щоб усі підприємства в промисловому і банківському секторі стали підпорядковані капіталістичному закону вартості і щоб увесь робітничий клас перетворився на робочу силу. Так само є ще багато завдань, які потрібно виконати «реставраторам» у Північній Кореї. Але Рубікон виразно перейдено, і Північну Корею слід характеризувати як капіталістичну напівколоніальну державу. [5]

 

Цей аргумент було повторено в нашій статті.

 

У чому різниця між цими двома формулюваннями: «процес капіталістичної реставрації завершено» і «Рубікон процесу капіталістичної реставрації перейдено»? Коли ми говоримо, що Рубікон перейдено, це підкреслює, що процес капіталістичної реставрації, хоча й не завершений, уже досяг нової якісної стадії. Такої стадії, коли при владі перебуває режим, що націлений на реалізацію буржуазних виробничих відносин і пов'язаний з капіталістичним класом тонджу, що формується.

 

Інакше кажучи, ми повністю усвідомлюємо, що ще треба зробити низку кроків для повного відновлення капіталізму. Дійсно, товариші називають кілька з них, наприклад, створення правових умов для приватної власності на фабрики.

 

Для порівняння: ніхто не заперечуватиме, що у новонародженої дитини попереду ще багато років, щоб вирости і дозріти як особистість. Але ніхто не заперечуватиме й того, що народження призвело до нового якісного етапу постембріонального розвитку.

 

 

 

Про відношення між режимом і капіталістичним класом тонджу

 

 

 

Польські товариші заперечують: «Де в КНДР приватна власність на засоби виробництва? Де спадкова власність? Навіть якщо в КНДР з'явилися зародки капіталістичного класу, він стане панівним класом лише тоді, коли зможе юридично захистити своє привілейоване економічне і соціальне становище».

 

Нам здається, що товариші занадто багато уваги приділяють аспектам ідеологічної надбудови, а не соціально-економічній класовій реальності. Вирішальним питанням для визначення класового характеру держави є не її правова база, а реальність класового характеру її режиму. Північна Корея може формально не мати буржуазної конституції. Але це скоріше другорядний фактор, якщо на приватний капіталістичний сектор вже припадає до половини економічного виробництва!

 

Немає сумнівів, і товариші не заперечують проти цієї тези, що в Північній Кореї існує значний капіталістичний клас. Ніхто не може заперечувати, що режим Кіма підтримав появу класу «тонджу». Більше того, він тісно пов'язаний з ним.

 

На додаток до різних повідомлень, які ми відтворювали в наших попередніх документах про Північну Корею, ми хочемо звернути увагу на ще одне дуже інформативне повідомлення, опубліковане газетою «Вашингтон Пост». Ця газета великої буржуазії США, яку не підозрюють у будь-яких соціалістичних симпатіях, опублікувала дуже цікаву статтю про відносини між партійними чиновниками і тонджу. Ось кілька уривків:

 

«Північна Корея зараз має 1 відсоток. І ви знайдете їх у «Пхеньянтані», паралельному всесвіті, населеному багатими дітьми Корейської Народно-Демократичної Республіки. (...) Північна Корея в цілому залишається економічно відсталою: промисловість майже зруйнована, і навіть у Пхеньяні офіційна зарплата залишається меншою за 10 доларів на місяць, але зростання в останні роки купецького класу створило в столиці цілий прошарок нуворишів. «Тонджу», або «господарі грошей», з'явилися разом із невпевненими кроками до ринкової економіки, що почалися близько 15 років тому, але набрали обертів за Кім Чен Ина, лідера в третьому поколінні, який перебрав кермо влади в Північній Кореї наприкінці 2011 року. Тонджу зазвичай займають офіційні державні посади — в міністерствах чи армії, керують державним бізнесом за кордоном або намагаються залучити інвестиції в Північну Корею. На стороні вони торгують усім, що потрапляє до їхніх рук, включно з плоскими телевізорами і квартирами. Гроші, які вони зараз заробляють, течуть через суспільство, через ринки, які є в кожному населеному пункті, до елітних ресторанів Пхеньяна». [6]

 

Іншими словами, режим Кіма не пригнічує буржуазію, що зароджується, як це було б у сталіністській виродженій робітничій державі. Навпаки, режим Кіма радше сприяв її появі і пов'язаний з нею. Ось чому ми говоримо про сталіністсько-капіталістичний керівний клас.

 

Товариші з Władza Rad помиляються, коли роблять занадто великий акцент на юридичному питанні спадковості для оцінки класового характеру держави. Насправді, Північна Корея є прикладом того, що спадковість може існувати без правових рамок. Достатньо поглянути на верхівку режиму: там домінує один сімейний клан з моменту заснування республіки понад 70 років тому!

 

 

 

Що є критерієм перетину Рубікону капіталістичної реставрації?

 

 

 

У нашій літературі ми пояснювали, що вирішальним критерієм оцінки класового характеру держави є класові інтереси, які захищає даний режим. Таке розуміння має вирішальне значення для розуміння процесу капіталістичної трансформації: «Коли ми можемо стверджувати, що така капіталістична реставрація відбулася? Відповідь така: коли сталіністський бюрократичний робітничий уряд замінюється або перетворюється на буржуазний реставраційний уряд. Такий буржуазний реставраційний уряд — це уряд, який на словах і на ділі твердо вирішив відновити капіталістичний спосіб виробництва, тобто рішуче виступити проти планових відносин власності на користь створення капіталістичної економіки, заснованої на законі вартості». [7]

 

Тож ми запитуємо товаришів, чи згодні вони з тим, що режим Кіма захищає інтереси буржуазії, що зароджується в Північній Кореї? Якщо вони не згодні, ми запитуємо їх, чому режим роками плекав капіталістичний клас і дозволив йому захопити значний сектор економіки?! Чому так багато партійних чиновників пов'язані з «тоджу»?

 

Якщо вони погоджуються з нашою тезою, то ми запитуємо, чому вони не визнають, що Північна Корея стала капіталістичною державою? Чи не тому, що економіка ще не є повністю капіталістичною? Але тоді товаришам довелося б також стверджувати, що Східна Європа не стала капіталістичною в 1989/90 роках, що СРСР не став капіталістичним в 1991 році і що Китай не став капіталістичним в 1992 році. Це був би єдиний послідовний висновок, оскільки в ці роки в економіці згаданих країн також не домінувала буржуазія. Це був скоріше процес, який зайняв кілька років. Однак у нашому аналізі ці країни стали капіталістичними у 1989-92 роках, оскільки до влади прийшли буржуазно-реставраційні уряди.

 

Наш підхід ґрунтується на методі, розробленому Левом Троцьким, одним із лідерів Жовтневої революції разом з Леніним і засновником Четвертого Інтернаціоналу. У теоретичній статті, опублікованій у 1937 році, Троцький пояснив, що класовий характер держави і класовий характер її економіки можуть не збігатися протягом певного періоду часу. Такий період може тривати навіть роками. Він підкреслював, що вирішальним критерієм є те, які класові інтереси захищає даний режим, а не те, скільки його заводів вже приватизовано:

 

«Але хіба історія не знає випадків класового конфлікту між економікою та державою? Знає! Після того, як «третій стан» захопив владу, суспільство ще кілька років залишалося феодальним. У перші місяці радянської влади пролетаріат панував на основі буржуазної економіки. У сфері сільського господарства диктатура пролетаріату протягом ряду років діяла на основі дрібнобуржуазної економіки (значною мірою вона діє і зараз). У разі перемоги буржуазної контрреволюції в СРСР, новий уряд протягом тривалого періоду буде змушений спиратися на націоналізовану економіку. Але що означає такий тип тимчасового конфлікту між економікою і державою? Це означає революцію або контрреволюцію. Перемога одного класу над іншим означає, що він перебудує економіку в інтересах переможців. Але такий дихотомічний стан, який є необхідним етапом кожного соціального перевороту, не має нічого спільного з теорією безкласової держави, яка за відсутності справжнього господаря експлуатується клерком, тобто бюрократією». (8)

 

Таке розуміння видається нам правильним марксистським підходом. Звідси випливає висновок, що Північною Кореєю править буржуазно-реставраційний режим, який пов'язаний з новим капіталістичним класом «тонджу». Країна стикається з подібним процесом, як Китай чи В'єтнам у 1990-х роках. Ось чому ми більше не можемо розглядати Північну Корею як вироджену робітничу державу, якою керує сталіністська бюрократична каста, а скоріше як напівколоніальну буржуазну державу, де домінує сталіністсько-капіталістичний керівний клас.

 

Ми сподіваємося, що ця стаття допомогла прояснити аргументи РКМТ і, сподіваємося, подолати будь-які непорозуміння або розбіжності.

 

 

 

 

 

Примітки

 

1. Буквальний переклад: володарі грошей.

 

2. Michael Pröbsting: Again on Capitalist Restoration in North Korea, 12 June 2018, https://www.thecommunists.net/worldwide/asia/again-on-capitalist-restoration-in-north-korea/; Michael Pröbsting: World Perspectives 2018: A World Pregnant with Wars and Popular Uprisings. Theses on the World Situation, the Perspectives for Class Struggle and the Tasks of Revolutionaries, RCIT Books, Vienna 2018, Chapter VI. The Korean Peninsula: Imperialist Aggression, Capitalist Restoration and Revolutionary Defensism, pp. 95-105, https://www.thecommunists.net/theory/world-perspectives-2018/

 

3. Michael Pröbsting: Jeszcze raz o restauracji kapitalizmu w Korei Północnej, http://www.1917.net.pl/node/23163 resp. https://www.thecommunists.net/home/polski/jeszcze-raz-o-restauracji-kapitalizmu-w-korei-polnocnej/

 

4. Можна прочитати польською мовою на вебсайті Władza Rad за посиланням з примітки 3. Перекладений англійською варіант знаходиться за посиланням: https://www.thecommunists.net/forum/wladza-rad-critique-on-rcit-s-analysis-of-north-korea/.

 

5. World Perspectives 2018, Thesis 143, p. 101

 

6. Anna Fifield: North Korea’s one-percenters savor life in ‘Pyonghattan’, Washington Post, May 14, 2016 https://www.washingtonpost.com/world/asia_pacific/north-koreas-one-percenters-savor-life-in-pyonghattan/2016/05/14/9f3b47ea-15fa-11e6-971a-dadf9ab18869_story.html?noredirect=on&utm_term=.702cd1ae865d

 

7. Michael Pröbsting: Cuba’s Revolution Sold Out? The Road from Revolution to the Restoration of Capitalism, August 2013, p. 54, https://www.thecommunists.net/theory/cuba-s-revolution-sold-out/

 

8. Leon Trotsky: Not a Workers’ and Not a Bourgeois State? (1937), in: Writings of Leon Trotsky 1937-38, Pathfinder Press, New York 1976, p. 63, online: https://www.marxists.org/archive/trotsky/1937/11/wstate.htm