Маніфест, ухвалений IV конгресом Революційної комуністичної мiжнародної тенденції (RCIT), вересень 2023 р.

Зміст

Вступне слово

Епоха катастроф, війн та революційної боротьби

Війни гноблення та війни визволення

Загрози капіталістичній цивілізації та боротьба за порятунок людства

Смертельно хвора капіталістична світова економіка та боротьба за гідний рівень життя

Їхня війна ідей та наша

Боротьба за владу, щоб відкрити дорогу до соціалістичного майбутнього

* * * * *

Вступне слово

Цей Маніфест обговорювався і був ухвалений на IV Конгресі Революційної комуністичної мiжнародної тенденції (РКМТ). Спираючись на методи та стратегії наших попередніх програмних документів - "Маніфесту революційного комунізму" (2012), "Маніфесту революційного визволення" (2016) та "Вогонь революції спалить загниваючий капіталізм!" (2021), - цей документ слід розглядати як оновлення, що враховує зміни та виклики поточного моменту.

Епоха катастроф, війн та революційної боротьби

Ми живемо в епоху, яку багато хто сприймає як нескінченний період катастроф. Кліматична криза з катастрофічними наслідками для населення планети, спади, що змінюються стагнацією світової економіки, інфляція, що зростає, холодна війна між великими державами Сходу та Заходу, яка може легко перерости в ядерний Армагеддон, масштабна війна в Україні, штучний інтелект, загрози всеохоплюючого стеження і контролю над суспільством під приводом пандемії або інших небезпек...

Усі ці події підтверджують аналіз РКМТ про глибокий революційний характер історичного періоду, що відкрився 2008 року Великою рецесією та піднесенням Китаю як імперіалістичної держави, яка поклала край довгостроковій гегемонії США. Сьогодні очевидно, що капіталістичний суспільний лад зламаний і вступив у затяжний період колапсу, що характеризується хаосом, катастрофами та війнами. Зіткнувшись із неминучою кризою своєї системи, правлячий капіталістичний клас - горезвісні Господарі Влади та Грошей - намагається врятуватися від загибелі всіма доступними способами.

Усі бачать, що - всупереч твердженням буржуазних казкарів - ринок та політична система, що склалася, не здатні створити раціональну економіку, яка могла б забезпечити стійке майбутнє, яке б гарантувало гідне життя та демократичні права для більшості населення планети.

Від вторгнення в чужі країни до погрози суперникам превентивним ядерним ударом, від наступу на рівень життя та соціальні права до надексплуатації мігрантів та жінок, від нерозважливого пограбування природних ресурсів нашої планети до перетворення суспільства на скляний дім, де вище керівництво стежить за всіма і вся - це і є капіталізм у чистому вигляді. Інакше й бути не може, адже це система, де капіталістичні надбагатії намагаються витиснути прибуток звідусіль, звідки тільки можуть, а великі держави пристрастилися до гонки озброєнь і знищення своїх суперників.

Щоб врятувати людство, ми повинні знищити капіталізм. Або вони, або ми. Або правлячий клас збереже владу і знищить нашу планету та її мешканців. Або робітничий клас та пригноблені повалять цих загниваючих паразитів, і візьмуть долю у свої руки. Так і буде, тому що ми хочемо жити - вільно, без ланцюгів, мирно, без страху війни, з дітьми, яким не доведеться лягати спати голодними або боятися за майбутнє!

Щоб досягти цього, ми не повинні пасивно миритися з долею. Ми повинні взяти долю у свої руки! Взяти владу - означає позбавити правлячий клас його влади. Це означає революцію, тобто збройне повстання, оскільки правителі ніколи не віддають владу мирним шляхом. Революція, що скасовує капіталізм, за визначенням є соціалістичною революцією. Це те, що нам потрібно, і це те, що ми повинні зробити!

Останніми роками в усьому світі маси неодноразово повставали проти нещасть та гноблення. Наведемо лише кілька прикладів рішучості трудящих та пригноблених боротися за свої права: Велика арабська революція, що розпочалася 2011 року, героїчна інтифада палестинського народу, народні повстання в Бірмі/М'янмі, Перу та Гонконзі, боротьба сомалійських партизанів з іноземними окупантами, опір південних народів Нігерії проти національного пригноблення, масові протести у Франції та Каталонії, українські робітники та молодь, що взяли до рук зброю, щоб протистояти вторгненню Путіна, мужні антивоєнні демонстранти в Росії. Інші приклади - великі робітничі та народні битви на "задньому дворі" США, як-от повстання на площі Гідності в Чилі - зупинене політикою обмежень контрреволюції COVID - чи мобілізація активістів проти диктатури Діни Болуарте в Перу, які показують, що континент неминуче йде до нового революційного піднесення проти популістських або неоліберальних урядів.

Але у всіх цих виступів немає революційної програми визволення і партії, яка могла б привести їх до перемоги. Натомість протести або виникають стихійно, і бойова енергія незабаром згасає; або їх очолюють нереволюційні сили - реформісти та популісти, дрібнобуржуазні націоналісти та ісламісти, - які заводять боротьбу в глухий кут.

Таким чином, революція не відбудеться просто так. Вона має бути зроблена - зроблена нами. Вона точно не відбудеться під керівництвом нереволюційних сил. Революція може бути успішною тільки в тому разі, якщо її організують та очолять революціонери. Таке починання вимагає підготовки та організації. Воно вимагає колективного об'єднання однодумців, які згодні з метою та засобами її досягнення.

Іншими словами, нам потрібна партія, заснована на чіткій програмі; конкретно, нам потрібна революційна партія, заснована на науковій марксистській програмі. Така партія не повинна обмежуватися одним містом або однією країною - вона повинна бути революційним Інтернаціоналом, Всесвітньою партією соціалістичної революції в традиціях Маркса, Енгельса, Леніна та Троцького.

РКМТ - це міжнародна організація, присвячена цим великим завданням, для вирішення яких ми виступаємо за єдність послідовних революціонерів. Ми закликаємо всіх, хто згоден з цією перспективою та з програмою, викладеною в цьому Маніфесті, приєднатися до нас і зробити свій внесок у розв'язання найбільшої задачі нашого часу: визволення робітничого класу та пригноблених від пут загниваючого капіталізму, суспільного устрою, що перебуває в стані розкладання й загрожує потягнути людство в безодню!

Війни гноблення та війни визволення

Оскільки ми живемо в епоху капіталістичного краху, неминуче, що соціальні, політичні та військові суперечності призводять до вибухів. Саме тому нинішній період характеризується війнами та революціями - двома найгострішими формами класових суперечностей.

Міжімперіалістичне суперництво між великими державами (США, Китай, Росія, ЄС та Японія) є ключовою рушійною силою світової ситуації. Нині ці держави здебільшого групуються в західний (США, Західна Європа та Японія) та східний (Китай та Росія) альянси, хоча обидва союзи не позбавлені внутрішніх протиріч.

Усі імперіалістичні держави вступили в перегони озброєнь, запроваджують торговельні санкції проти своїх суперників і намагаються розширити свій вплив у напівколоніальних країнах. США окупували Афганістан та Ірак у період своєї горезвісної "війни з терором", Росія жорстоко окупувала Чечню та вторглася в Україну, Франція та інші європейські держави направили війська в Північну та Центральну Африку, як і російська ПВК Вагнера, американські спецпідрозділи, оснащені високотехнологічними безпілотниками, діють та вбивають у Сомалі і т.д.

Як марксисти, ми суворо розрізняємо справедливі та несправедливі війни, війни гноблення і визвольні війни. Справедливі війни - це збройні повстання та громадянські війни робітничого класу та народних мас проти панівного класу, пригноблених націй проти їхніх гнобителів, демократичних сил проти реакційних та фашистських супротивників. Справедливі війни - це війни національної оборони напівколоніальних країн проти імперіалістичних агресорів. Реакційні війни - це війни правлячого класу або імперіалістичних держав проти пригноблених, а також військові конфлікти між групами правлячого класу або між реакційними чи імперіалістичними державами.

У світі, охопленому вибухонебезпечними суперечностями, гнобленням та міжімперіалістичним суперництвом, можливе (і певною мірою неминуче) змішання обох типів конфліктів - визвольних воєн та міжімперіалістичного суперництва (наприклад, війна в Україні). Завдання марксистів у такій ситуації - конкретно проаналізувати розвиток таких конфліктів і визначити, який елемент домінує (або коли характер змінюється).

РКМТ та всі справжні соціалісти завжди беззастережно підтримували пригноблених у визвольних війнах, не надаючи підтримки їхньому нереволюційному керівництву (наприклад, Аргентина проти Великої Британії в Мальвінській війні 1982 року, Афганістан та Ірак проти США та їхніх союзників у 2001/03 і наступних роках, Чечня в 1994-96 та 1999-2009 роках, а також Україна проти Росії в 2022/23 роках, Боснія 1992-95 та Косова 1998-99, сирійські повстанці проти військових сил Асада та Росії, повстанці в Бірмі/М'янмі проти військової диктатури з 2021 року, сомалійський опір проти ATMIS/західних військ).

У реакційних конфліктах ми виступаємо проти обох таборів (наприклад, у холодній війні між західними державами та Росією/Китаєм; у реакційних громадянських війнах, як-от війна в Судані між армією та силами RSF у 2023 році).

У визвольних війнах ми закликаємо до військової перемоги прогресивного табору та поразки реакційних сил. Ми виступаємо за військову допомогу пригнобленим і підтримуємо всі засоби, що послаблюють пригноблювачів (бойкот, саботаж, братання солдатів, поворот зброї проти командування армії тощо). У реакційних війнах ми виступаємо за ленінську програму революційного поразки обох таборів (жодної підтримки військових зусиль або невійськових засобів агресії, як-от економічні санкції або шовіністичні кампанії, за братання робітників та солдатів обох таборів, перетворення реакційної війни на громадянську війну проти панівного класу і т.д.).

Соціалісти рішуче виступають проти пацифізму та його отруйної пропаганди ненасильства. Звичайно, ми боремося за мир у всьому світі. Але це стане можливим тільки тоді, коли на зміну глобальній капіталістичній системі, заснованій на класах та державах, прийде соціалістична світова федерація. А доти відмова від застосування насильства в боротьбі за визволення веде нас, як ягнят на заклання. Ті, хто проповідує пацифізм - навіть якщо в них найдобріші наміри, - об'єктивно допомагають тим, хто перебуває при владі і має зброю. Таким пацифістам ми говоримо: вибачте, але ненасильство - це не рішення! Візьміть до рук зброю в боротьбі за свободу або назавжди залишайтеся безпорадним рабом!

Загрози капіталістичної цивілізації та боротьба за порятунок людства

Нерозважливе прагнення до наживи і влади дедалі швидше руйнує нашу планету і ставить суспільство під загрозу. Якщо ми не зупинимо володарів грошей та влади, життя на Землі стане дедалі нестерпнішим або перетвориться на глобальний ізолятор тимчасового утримання.

Зміна клімату, спричинена широким використанням викопного палива в капіталістичній промисловості та на транспорті, застосування дедалі енергоємніших технологій, нестримне знищення лісів, поширення монокультур у сільському господарстві, розвиток компаній, пов'язаних із відкритим видобутком корисних копалин, фрекінгом, ядерною енергетикою й іншими технологіями, що забруднюють та руйнують природу тощо - усе це ставить під загрозу основи життя людини на планеті. Глобальне потепління провокує брак води, розширення пустель, нестерпні хвилі спеки, повені, знищення флори та фауни тощо. Як наслідок, сотні тисяч людей помирають, а мільйони змушені залишати свої домівки - переважно на Глобальному Півдні. Подібний підрив здоров'я населення та руйнування природного балансу також створюють підґрунтя для поширення пандемій.

Цинічно, але ті ж самі капіталістичні корпорації та державні лідери, які несуть відповідальність за руйнування довкілля, намагаються використати ці загрози, щоб узаконити свої нападки на демократичні права через різке розширення та подальший розвиток технологій для спостереження та заміни людей - система, яку ми називаємо шовіністичним державним бонапартизмом. Ми спостерігали подібне під час пандемії COVID у 2020-22 роках, коли капіталістичні уряди в усьому світі змушували населення залишатися вдома ("Локдауни") або запроваджували режими обмеження мобільності ("Зелена перепустка"). Подібний розвиток подій не припинився і після закінчення пандемії. Насправді стрімкий розвиток штучного інтелекту (ШІ) значною мірою полегшує капіталістичним корпораціям та державним машинам можливість підривати найелементарніші соціальні та демократичні права народних мас.

Загалом ШІ в руках капіталістів служить реакційним цілям. Питання про те, чи може і якою мірою ШІ використовуватися в майбутньому соціалістичному суспільстві, вирішуватиметься після руйнування капіталістичної системи в результаті глобальної соціалістичної революції. Можливо, ці технології знайдуть своє застосування в соціалістичному суспільстві, щоб працювати на благо людства.

Очевидно, що тільки радикальний розворот енергетичної та екологічної політики може врятувати нашу планету та наше майбутнє. Не варто плекати ілюзій з приводу капіталістичних урядів та їхніх "кліматичних самітів". Єдиний спосіб боротьби зі зміною клімату - це формування глобального масового руху, що бореться за міжнародний надзвичайний план, контрольований робітничим класом та народами, які найбільше страждають від наслідків політики капіталізму. Боротьба за необхідні екологічні реформи має поєднуватися з метою повалення капіталізму, тому що тільки тоді такий надзвичайний план може бути реалізований повністю і назавжди.

РКМТ та всі справжні соціалісти закликають до перетворення енергетичної та транспортної системи та глобальної відмови від викопного палива і виробництва ядерної енергії. Необхідні масштабні дослідження в галузі використання альтернативних видів енергії, таких як енергія вітру, припливів і сонця, а також програма глобального відновлення лісів. За націоналізацію під контролем робітників усіх енергетичних компаній та всіх компаній, які відповідають за основні поставки, як-от вода та сільськогосподарська продукція, а також авіакомпаній, судноплавства та залізничного транспорту!

Ми також пропонуємо замінити кілька основних методів, які використовуються великими агро-тваринницькими компаніями, - пестициди та трансгенне насіння, які, як показали активісти з найбільш постраждалих країн, виробляють харчові продукти, що спричиняють хвороби людей і завдають непоправної шкоди населенню, яке живе поруч із посівами (наприклад, рак). Аналогічна ситуація складається і під час виробництва м'яса, оскільки для того, щоб воно швидше виходило на ринок, його прищеплюють вакцинами та продуктами, що загрожують здоров'ю населення.

Ми категорично проти будь-яких кроків, спрямованих на посилення стеження та контролю за мобільністю з боку капіталістичної держави або корпорацій. Вони можуть казати, що в такий спосіб захищають здоров'я чи умови життя людей - насправді "Великий брат" захищає лише владу та гроші від народних мас! Тому ми виступаємо проти локдаунів, пропускної системи, а також проти розширення штучного застосування штучного інтелекту. Наш керівний принцип у боротьбі з цим злом - гасло "протистояти та перешкоджати"! Як заявляли більшовики, які зіткнулися з усіма видами лиха одразу після приходу до влади 1917 року, найкращим способом розв'язання таких проблем є мобілізація й організація - на противагу політиці ізоляції! - класу, здатного здійснити революцію в усьому світі, - робітничого класу.

Смертельно хвора капіталістична світова економіка та боротьба за гідний рівень життя

Незважаючи на винайдення дедалі потужніших технологій, капіталістична світова економіка не може позбутися своєї структурної тенденції до стагнації. За останні десятиліття темпи зростання виробництва та продуктивності праці знизилися, в той час як бідність, соціальна незахищеність та неповна зайнятість зросли.

З 1980-х років боси, їхні політики та ідеологи проповідували, що капіталістична глобалізація призведе до зростання багатства та демократії. Сьогодні ці шарлатани безмовні й розгублені. Велика рецесія 2008-2009 років, Велика депресія з 2019 року, інфляція, що стрімко зростає, кричуща соціальна нерівність та масштабні порушення світової торгівлі - така реальність капіталізму!

Дедалі більше буржуазних політиків та економістів замінюють євангеліє глобалізації проповіддю протекціонізму. Однак історія не раз демонструвала - згадайте катастрофічні 1920-ті та 1930-ті роки, - що капіталістична автаркія, звісно ж, не є рушійною силою зростання.

Ні, всупереч мріям буржуазних економістів, капіталістична економіка підпорядковується не законам рівноваги попиту та пропозиції і не кейнсіанським концепціям державного стимулювання, а тим законам, котрі Маркс пояснив у "Капіталі": законам капіталістичного нагромадження та відповідної тенденції норми прибутку до падіння. Саме ці закони провокують тенденцію капіталізму до краху.

Єдиний вихід - скасування приватної власності на засоби виробництва, тобто злощасної системи прибутку, і заміна її раціональною системою планової економіки відповідно до потреб людей. Тільки таке радикальне визволення від тяжкого тягаря темного минулого капіталізму дасть змогу забезпечити всім життя в умовах свободи та матеріальної забезпеченості!

Звичайно, така планова економіка може нормально працювати тільки в тому разі, якщо вона демократично контролюється робітниками та народними масами, а не паразитичною елітою бюрократів, як це було в сталіністських державах.

Це не означає, що ми повинні чекати, поки робітничий клас розірве свої залізні ланцюги і повалить клас капіталістів-експлуататорів. Ні, ми повинні боротися за свої права вже зараз, щодня, тому що боротьба за поліпшення умов життя, навіть за пом'якшення нападок, дає нам змогу краще підготуватися до майбутньої боротьби, допомагає нам навчатися й організовуватися як колектив.

РКМТ закликає робітничий авангард організуватися та боротися за свої інтереси. Проти звільнень, зниження зарплат та інфляції цін ми закликаємо до страйків на захист робочих місць та зарплат! Проти закриття підприємств, ми закликаємо до їх націоналізації під контролем робітників! Проти безробіття, ми закликаємо до державної програми зайнятості, оплачуваної багатими! Проти скорочень у системі охорони здоров'я та соціального забезпечення ми закликаємо до їх розширення і до соціалізованої медицини під контролем робітників та народу! Оскільки дрібна буржуазія та нижчі верстви середнього класу є природними союзниками пролетаріату, ми підтримуємо їхні вимоги про фінансову компенсацію під час кризи, яка виплачується за рахунок підвищення податків на багатих!

Їхня війна ідей та наша

Війна між класами та державами, між пригноблювачами та пригнобленими, ведеться страйками та державними репресіями, демонстраціями та поліцейськими операціями, повстаннями та державними переворотами, санкціями та військовими засобами. Однак ця війна також ведеться у сфері ідей та ідеологій. Правлячі класи різних держав поширюють ідеології, щоб маніпулювати своїми підданими, щоб ті поводилися як беззаперечні слуги на підприємствах та в казармах. Реформісти, популісти та дрібнобуржуазні сили поширюють такі ідеології, щоб заплутати маси і використати їхню героїчну боротьбу для отримання місця біля годівниці влади в капіталістичній системі.

РКМТ стверджує, що тільки науковий соціалістичний світогляд, розроблений Марксом, Енгельсом, Леніним та Троцьким, здатний протистояти таким реакційним ідеологіям, що заплутують. Завдання соціалістів - вести нещадну війну проти ідей правителів та реакційних плутаників.

Нині уряди західних держав та їхні соціал-демократичні лакеї в робітничому русі зображають холодну війну проти своїх східних суперників як конфлікт між "демократіями та автократіями". Це лицемірство у квадраті! Коли в Росії були тепліші відносини зі США та ЄС (до 2014 року), їхні національні лідери запрошували Єльцина, а потім Путіна на зустрічі G7. Сотні тисяч чеченців, знищених російськими окупаційними військами, були зовсім не перешкодою для усміхнених фотосесій західних "демократів" із кремлівським босом! А Китай? Безсумнівно, сталіністсько-капіталістичний режим - це реакційна диктатура.

Але він був не менш диктаторським, коли західні лідери із задоволенням використовували ті ж самі умови жорстоких репресій у Піднебесній для забезпечення дешевого виробництва численних споживчих товарів! Усі пам'ятають, що Вашингтон та Брюссель не втомлювалися підписувати з Пекіном договір за договором, незважаючи на криваву бійню на площі Тяньаньмень у червні 1989 року! А наскільки демократичні нинішні друзі західних імперіалістів - ізраїльський режим апартеїду, що щоденно вбиває палестинців, абсолютні монархії Саудівської Аравії та Об'єднаних Арабських Еміратів, військова диктатура генерала Сісі в Єгипті чи туніський режим Каїса Саїда, ...?! У реальному світі це не "демократії проти автократій", а "демократії пліч-о-пліч з автократіями" - всі вони вороги трудящих та пригноблених!

Щоб протистояти своїм західним суперникам, Путін та Сі - а також їхні сталіністські та популістські лакеї в робітничих та народних рухах - проповідують концепцію багатополярного світового порядку. Вони стверджують, що це буде більш демократичною альтернативою глобалізації під гегемонією США. Така ідеологія абсурдна та цинічна. Якщо Путін та Сі хочуть більш демократичного світового порядку, їм слід почати з себе і надати більше свобод своєму власному населенню! І чому багатополярний світовий порядок має бути кращим за однополярний? Згадайте першу половину 20-го століття і дві світові війни! Правда, яку намагаються приховати путіністи та напівпутіністи, полягає в наступному: однополярний світовий порядок - це порядок, у якому домінує один грабіжник (США), а багатополярний - це порядок, у якому кілька грабіжників конкурують один з одним у боротьбі за гегемонію. Який варіант кращий? Соціалісти однаково відкидають і один, і інший, оскільки обидва гірші!

Віднедавна ультрареакційні навіжені з руху білих супремасистів поширюють дивну ідею "Великого заміщення". Згідно з цією фантазією, уряди Північної Америки та Європи завозять мігрантів, щоб замінити ними місцеве населення. Залишаючи осторонь "маленьку деталь", що в реальному світі ці уряди вбивають або дають померти тисячам біженців на кордоні з Мексикою чи в Середземному морі, ця "теорія" приховує той простий факт, що біле населення - електорат старих імперіалістичних держав - старіє і не має перспектив у рамках цієї системи. Навряд чи кольорові народи Півдня винні в тому, що в США та Європі низька народжуваність! Насправді ці старіючі суспільства багатого світу не могли б продовжувати існувати без мігрантів, їхньої праці та фінансових вливань у соціальну систему! Якщо залишити все це осторонь, старі імперіалістичні держави століттями грабували народи Африки, Латинської Америки та Азії. Сьогодні вуглецеві викиди цих держав руйнують умови життя на Глобальному Півдні. Не дивно, що багато жителів цих країн не можуть більше терпіти таку ситуацію і залишають свої будинки. РКМТ говорить, підхоплюючи старе гасло Комуністичного інтернаціоналу молоді до його сталіністського виродження: "Наш дім - весь світ". Мігранти для нас такі ж брати та сестри, як і власні робітники! Тому ми закликаємо до міжнародної єдності трудящих та пригноблених, рівності мігрантів (включно з правом використовувати рідну мову в державному управлінні та освіті, а також правом голосу) і відкритих кордонів для біженців.

Нарешті, згадаємо про дивне гасло, яке проповідували останніми роками на всіх континентах: Довіряйте науці! Подібну фразу використовували капіталістичні уряди для того, щоб змусити людей підкоритися політиці контрреволюції COVID (локдауни, пропускна система тощо). Залишивши осторонь "маленьку деталь", що наука - це питання знання, а не віри, слід визнати істинний зміст цієї фрази ідеологів правлячого класу: насправді вона означає "довіряйте вченим", які кажуть нам, що робити. Однак незважаючи на те, що існують тисячі чесних та порядних вчених, реальність така, що зазвичай вони залежать від грошей, які отримують від корпорацій або держави. Якщо вони не скажуть громадськості те, що хочуть почути їхні боси, їхня кар'єра може закінчитися до біса швидко. Ось так просто! Ми говоримо, що в робітників та пригноблених немає причин довіряти вченим, їхнім босам та політикам, але є всі підстави дізнатися, які класові інтереси стоять за тією чи іншою науковою установою; крім того, вони мають співпрацювати з критично налаштованими вченими, які проводять дослідження незалежно від прибутку та кар'єри.

Боротьба за владу, щоб відкрити дорогу до соціалістичного майбутнього

Боротьба для захисту наших прав вимагає максимально широкої бойової єдності нашого класу. Для цього нам потрібні органи самоорганізації - ради дії, народні збори, "Советы" (так вони називалися в російських революціях 1905 і 1917 років). Такі органи об'єднують усіх робітників на підприємстві, усіх пригноблених у районі чи селі, усіх солдатів у підрозділі. Такі органи повинні підтримувати зв'язок один з одним на місцевому, регіональному та національному рівнях через систему делегатів, яких за необхідності завжди можна відкликати. Вони повинні спільно обговорювати та планувати боротьбу за наші права. Вони повинні створювати збройні організації, що захищають нас від босів та їхньої поліції.

У зв'язку з кризою профспілок, які, як говорив Троцький, є частиною капіталістичних режимів - звідси і їхня криза, - спостерігається помітна тенденція до самоорганізації робітників. Тому революціонери повинні запропонувати тактику, що сприяє створенню структур, які виражають цю динаміку, починаючи з низових зборів, які є фундаментом, на якому базуються ці радянські організації. На них революціонери повинні піднімати питання про необхідність голосування не тільки щодо наступних етапів боротьби та їхнього об'єднання, а й щодо економічних та соціальних планів на робітничій, народній та соціалістичній основі.

Поки революціонери залишаються незначною меншістю в робітничому класі, вони зобов'язані співпрацювати з іншими силами. Ми прагнемо єдності дій з реформістськими, популістськими та дрібнобуржуазними силами скрізь, де вони представляють значні верстви трудящих та пригноблених. Водночас ми залишаємо за собою право критикувати керівництво таких сил за їхню обмеженість та небажання послідовно боротися проти правлячого класу. У рамках цих інститутів соціалісти будуть постійно та систематично домагатися того, щоб пересічні члени вирішували всі питання через демократичні збори, і щоб профспілкові органи підприємств - внутрішні комісії, органи делегатів - ставали, у разі конфліктів, бойовими комітетами, що включають не тільки профспілкових працівників, а й усю робочу силу.

Ми не ігноруємо офіційні профспілки, але боремося всередині цих організацій за заміну наявної бюрократії бойовим керівництвом. У боротьбі за зміну керівництва профспілок революціонери пропонують демократизацію цих організацій з конкретними заходами, що слугують цьому, такими як зобов'язання радитися в усьому з пересічними членами, через збори, ротація лідерів, щоб вони не могли очолювати керівництво профспілки більше одного мандата. І, крім того, щоб жоден профспілковий чиновник не отримував більше, ніж середня зарплата працівників, яких він або вона представляє.

Крім того, ми приєднуємося до рухів національно та соціально пригноблених і виступаємо за формування революційних рухів жінок, чорношкірих, мігрантів, ЛГБТ+, людей з обмеженими можливостями тощо. Ми розуміємо, що ці організації являють собою єдиний фронт із непролетарськими секторами, тому ми повинні уважно стежити за їхньою еволюцією, оскільки лідери, як правило, йдуть на поводу в буржуазії, як це сталося із "Зеленим припливом" в Аргентині, який після успішного просування права на аборт був майже повністю поглинутий кіршнеризмом. З цієї причини в рамках цих рухів ми боремося за класову та революційну точку зору.

РКМТ визнає необхідність участі соціалістів у виборах до буржуазних парламентів, оскільки вони дають можливість використовувати їх для революційної агітації. Однак, на відміну від реформістських бюрократів і центристських бовдурів, ми рішуче відкидаємо будь-які ілюзії щодо можливості перетворення капіталізму мирним шляхом або за допомогою парламентських реформ. Єдиний шлях до звільнення - це соціалістична революція, тобто збройне повстання робітників і пригноблених.

Тоді як реформісти та центристи розглядають вибори як основне поле своєї діяльності, революціонери орієнтуються на сферу масової боротьби. Демонстрації, страйки, всезагальні забастовки, повстання, громадянська війна - ось ті засоби, за допомогою яких маси можуть розірвати ланцюги гноблення.

Участь у буржуазних парламентах повинно мати чітку мету - вселити недовіру до цих органів і необхідність для масового руху вдатися до єдиного інструменту, здатного звільнити його від гніту й експлуатації: прямої дії.

Усі різновиди боротьби в кінцевому підсумку мають бути спрямовані на створення уряду робітників та бідних селян. Такий уряд має спиратися на ради робітників, селян та бідняків, а також на збройне народне ополчення. Він негайно розпочне виконання вирішального завдання експропріації класу капіталістів, а також заміни збройного державного апарату буржуазії робітничою та народною міліцією.

Такий уряд не слід плутати з так званими "лівими" урядами, такими як уряд Народного фронту під проводом Робітничої партії в Бразилії, уряд Мадуро у Венесуелі, уряд PSOE/PODEMOS в Іспанії або уряд SYRIZA в Греції. Це все буржуазні уряди, які маскують свою службу капіталістичному класу деякими "прогресивними" реформами та фразами. Ні, ми повторюємо, що тільки справжній робітничий та народний уряд може відкрити дорогу до соціалістичної революції!

У боротьбі за робітничий, революційний та соціалістичний уряд ми стикаємося не тільки з агентами буржуазії або традиційною профспілковою бюрократією, а й із різними варіантами центризму, навіть троцькістського, який, як це трапилося під час іспанської революції з POUM, відіграє катастрофічну роль, оскільки сприяє, незалежно від своїх намірів, процесу ослаблення робітничого класу. Центризм в умовах революційної ситуації, подібної до тієї, що наближається, є найлютішим ворогом, якого ми мусимо невпинно викривати, що не означає діяти сектантськи чи не пропонувати спільних дій.

Прикладом центризму є аргентинська FITu, що складається з троцькістських організацій, які пристосувалися до буржуазної демократії і, отже, не мають послідовної революційної політики. Наша секція діє в рамках цієї сили, підтримує братерські стосунки з її членами, але не перестає критикувати їхню капітуляцію. Боротьба з центризмом важлива, бо, крім того, з сил, які його складають, з'являться фракції та лідери, що рвуться вліво і з якими ми зможемо просунутися в будівництві революційної партії.

Це завдання - сприяння єдності революціонерів - є фундаментальним, оскільки неможливо створити генеральний штаб революції, національної та міжнародної, без зв'язку з іншими організаціями та активістами, які поділяють схожий підхід. Більшовицька партія, загалом, була продуктом такого процесу об'єднання, після багатьох років інтенсивних та жорстких політичних дебатів.

З цієї причини ми не проголошуємо себе "тією самою революційною партією", а пропонуємо співпрацювати в її побудові, розробляючи програму та послідовну практику, що дасть нам змогу зблизитися з іншими принциповими групами в єдиному блоці революційних сил. Для цього ми запрошуємо вас приєднатися до нашої Революційної комуністичної мiжнародної тенденції.

Немає майбутнього без соціалізму! Немає соціалізму без революції! Немає революції без революційної партії!